Ніка Сасс - Міст: Зруйновані мрії, Ніка Сасс

Розділ 8

Повернувшись додому, Стас ще деякий час не міг оговтатись від того, що сам утнув. Спочатку навіть зібрався знову піти в клуб, щоб відволіктись від хаусу думок, та врешті передумав і вирушив на закриту трасу за містом, де вночі відбувались змагання зі стрит-рейсінгу. Це було ще одним способом відволіктися для хлопця, ще й непоганий спосіб заробити і отримати купу адреналіну, що вприскується в кров при швидкісній їзді намежі з небезпекою. Останнім часом він рідко сюди навідувався, хоча був час, коли ганяв ледь не кожного дня на своїй ластівці - Subaru BRZ кольору синій металік. Цю тачку він виграв в парі у Кирила, і тепер той бажає відігратись, тому і затіяв нове парі на Осецьку. Та він не програє. Шкода малу, адже доведеться розбити її дівоче серце. Але інакше він не може вчинити, не звик програвати. От і сьогодні, не збираючись приймати участь в гонці, все ж погодився на вмовляння приятеля і прийшов першим. Не очікувано ще й грошиками розжився. Приємно. 

- Вітерок, може до клубу з нами, відсвяткуємо твою перемогу! - Запропонував Скай, один з учасників заїзду, що прийшов другим.

- Ні, вибач, сьогодні хочу відпочити. Останнім часом трохи нудить від клубної тусовки.

- Ну тоді побачимось. Бувай. - Вони потисли один одному руки і Стас сів за кермо. 

Додому повернувся ще до опівночі, чим здивував свого батька.

- Доброї ночі, син. - Промовив Валерій Євгенович. - Ти часом не захворів?

- Привіт. Я в порядку, тат.

- Просто незвично тебе бачити вдома, ще й у нормальному стані. - Про всяк випадок придивився до зіниць, наче, теж звичайні. - Вечеряти будеш?

- Дякую, я дорогою перехопив, тож піду до себе. - Зняв верхній одяг і взуття і попрямував до своєї кімнати. 

 

Валерій Євгенович був приємно здивований поведінкою сина. Зазвичай той приходив під ранок у ледь притомному стані, або ж міг взагалі не ночувати. Заздалегідь про місце свого перебування хлопець не попереджав і батькові залишалось лише сподіватись, що з ним нічого поганого не сталось. Одного разу йому вже телефонували з поліції, коли сина і ще кількох його приятелів затримали за заборонені гонки вмежах міста. Тоді обійшлось попередженням. Чоловік більше переймався через те, що син може травмуватися або ж взагалі потрапити у аварію з летальним кінцем. Він дуже любив сина і бажав йому найкращого, тому дуже турбувався через те, як на хлопця вплинула загибель матері. Минуло чотири роки, а Стас досі не оговтався. Та що найгірше, він себе винив у її смерті. Це почуття провини зжерало його зсередини і не давало спокійно існувати. Звідти і ці загули по клубам, пиятика, сумнівні зв’язки і екстремальні розваги. Він наче ходить по лезу бритви. Чисельні спеціалісти не допомагали. Його вистачало максимум на пару сеансів і він зливався. Валерій відчував, що цього разу щось змінилось, але боявся наврочити. 

 

Сплеск адреналіну все ще вирував в організмі Стаса, і хлопцеві не хотілось спати, тож він навіть встиг підготуватись до занять. А потім сон все ж таки захопив його в свої тенета. Цієї ночі він спав міцно і без кошмарів, як зазвичай, лише під ранок йому наснилась дівчинка з волоссям, кольору карамелі. Агата. Вона дивилась на нього здивованим поглядом своїх блакитних очей. А потім задзвонив будильник, сповіщаючи про початок ще одного дня.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍