Аграфена Осіння - Знання — сила, або Рятуйте дракона!, Аграфена Осіння

Під час перерви Клепсід трохи пожвавішав і навіть посміхнувся. Причина була до смішного проста – обід подали на двох.

Кілька служниць швидко розставили прилади на викладацькому столі та почали виставляти різноманітні страви.

– Не даси померти з голоду своєму учневі, нудна училка?

– Та сідай уже, мій владико.

Якщо Клепсід думав, що його викладачка не тямить в етикеті й буде мило бентежитися, то він дуже помилявся. Вона досконало знала, що і як їсти, чим трохи зіпсувала йому настрій.

Коли обід закінчився, Клепсід підвівся, щоб повернутися на своє місце, а в кімнату вже входили дві служниці, перед Фіоною лягла відкрита коробочка, в якій на атласній підкладці красувалася шалено красива і дорога брошка.

Отже, від підкупу він не відмовиться. А ця річ призначена для того, щоб скоротити час для роздумів.

Пані Найрона спокійно зачекала, поки весь посуд буде зібрано, і коли одна з дівчат вже підіймала тацю, на неї перемістилася коробочка зі столу.

– Дівчата, – раптом промовила Фіона, – цю річ хтось забув в аудиторії, віддайте її вашому господареві, пану Валентайну. Легке шарудіння дверей, що зачинялися, злилося з виразним скреготом зубів.

Злий погляд миттю позеленілих очей простежив за тим, як вчителька незворушно, але елегантно підійшла до дошки та написала тему лекції.

– Мало, – впевнено буркнув собі під ніс Клепсід.

На наступні сорок хвилин хлопець, здавалося, оголосив своїй викладачці бойкот. Або просто боявся не стриматися і наговорити чогось. А поки Найрона не дала своєї відповіді на пропозицію спадкоємця, він побоювався її злякати. Раптом все ж погодиться? Тому тільки мовчки очі витріщав на свою мучительку.

Перерва ознаменувалася квапливим тупотом ніг підопічного, що втікав, а Фіона, трохи подумавши, повернула флейсер екраном до себе і набрала знайому адресу жінки, з якою вона познайомилася ще під час найпершої своєї роботи нянею. У повідомленні написала: «Привіт, красуне! Пам'ятаєш, ти пропонувала трохи потріпати нерви тим, хто стане мене надто діставати? Як щодо сімейки Золотозелених?»

«Коли потрібно?» – прочитала після вхідного сигналу.

«Чим швидше, тим краще.»

«Чекай.»

Дівчина з сумнівом дивилася на екран. Чи правильно вона поступає? Їй справді дуже потрібна ця робота. А що як Валентайн настільки розсердиться, що звільнить її?

– Це нічого не змінить! – рішуче відповіла вона собі. – Якщо не Валентайн, то Клепсід доведе до того, що вона сама піде.

Ще дві лекції пройшли в спокої та гармонії, як раптом розлючений рев дракона порушив тишу.

За хвилину в клас увірвалася Маріса з витріщеними очима, задихаючись промовила:

– Вас… Обох… До зали… До вітальні…

Клепсід неввічливо схопив вчительку за руку і швидко потягнув за собою до вітальні.

– Що це таке? – заревів розлючений голова, тикаючи пальцем у сліпучу красуню в червоній сукні, яка безтурботно похитувала своєю аж ніяк не маленькою сумочкою.

– Не "що", а "хто". – добродушно поправила вона, змовницьки усміхнувшись Фіоні, – Вас вітає податкова служба Імперії Драконів. Інспектор Маніелла до ваших послуг.

– Нам не потрібні жодні послуги! – заволав головний дракон.

– Я так не думаю, мої послуги завжди й усім потрібні, – чарівно посміхнулася гостя.

– Синку, – раптом промовив Валентайн з дивовижним спокоєм у голосі, – Не хвилюйся, я не буду змушувати тебе одружуватися. Я просто тебе вб'ю!

– Гаразд, – так само спокійно відповів молодший лускатий, яскраво-зелені очі якого блиснули на знервовану педагогиню, – Але спочатку я вб'ю її.

– Ні, – заперечив його батько, – спочатку я вб'ю Оверлорда, якщо він не посадить свою бабу на ланцюг.

 – Но-но! – втрутилася присутня тут "баба", – взагалі-то, я при виконанні. Тож, панове Золотозелені, прошу надати всі необхідні документи.

Тремтіть, Золотозелені, податкова не дрімає.:-)