Агне Ашкелянець - Холодна атмосфера, Агне Ашкелянець

Белана усміхнулась, закриваючи за ним двері.

— Видно, що хороший мужик, — невпевнено протягнув Філіп.

— Ти б багато чого в нього міг навчитись. Сподіваюсь, наступного разу ви не прийдете без запрошення і ми зможемо покликати в гості Паустовських. У них, до речі, є син віку Еліма. Можливо, хоч так Елім не буде тинятись без діла.

— Я не тинявся! — обурено відповів хлопчик. — Я просто хотів її погладити, вона сама на мене накинулась!

— Чай готовий, — вислизнула з кухні Єнікея. — Любий, візьми, будь ласка, торт із машини. Ми купили шоколадний, з арахісом і солоною карамеллю, дуже смачний.

— Справді? — Белана вперше усміхнулась невістці. — Сподіваюсь, він дійсно буде для вас смачним, тому що я не їм торти.

Єнікея ловила ротом повітря від досади.

На кухні, після того, як ненависний торт був розрізаний, а Белана дістала вазочку із свіжим фініками, зав’язалась неприємна розмова.

— Тітонько, навіщо вам усе це? Життя у селі, без необхідних для вашого віку умов. Тут хоча б є магазин? Я не маю на увазі алкомаркет, ви ж розумієте. — Єнікея манірно розмішувала цукор у чашці. — До того ж ви міська людина й провели в Синерозі все своє життя, що ви будете тут робити? У місті ви завжди можете зустрічатись із друзями, ходити в театр і на виставки, адже вам так це подобалось. Філ, чого ж ти мовчиш?

— Ми б хотіли, щоб ви жили з нами, — підхопив небіж.

— У нашому домі завжди знайдеться для вас місце, — єлейно продовжила невістка, — ви ж знаєте, як ми до вас і дядька Паші прив’язані. Ми готові забрати вас прямо зараз або в будь-який інший день тижня. Ви навіть зможете взяти з собою вашу кішечку.

— Але мам!.. — запротестував Елім.

— А цей котедж можна продати, купимо Ернесту квартиру.

— Ернесту?! — підскочила Белана. — Як же, по-вашому, мене має стосуватись покупка квартири Ернесту?

— Але як, він ж ваш онук…

— Не онук, а внучатий племінник! Якщо в Ернеста житлові проблеми, нехай працює і купує собі квартиру самостійно. Не потрібно намагатись вирішити його проблеми за мій рахунок, ми не для цього з Павлом все життя працювали. Ні йому, ні вам я нічого не винна, зрозуміло? А від тебе, Філіпе, я не очікувала такої бездушності!

Як після цього не намагалась Єнікея покращити враження Белани, бажаного результату вона не досягла, тому гостям довелось покинути котедж. У машині вона одразу ж накинулась на чоловіка:

— Ти чому мовчав, тобі язика відняло, чи що? Через тебе ми з Беланою посварились, тепер вона нам не вірить! Ти хоч розумієш, що натворив? Цей негідник Паустовський вже на повну обробляє її, аби вона заповіла йому дім з грошима! Ти хоч розумієш, які це гроші? Та ми могли б за них дві квартири купити Ернесту! І самі б пожили по-людськи, в мене ні одного плаття нормального нема! Що ти за чоловік такий, я не розумію! Як я тільки могла вийти за тебе заміж?