Черниговчанка Тата - Коханому сонечку, Черниговчанка Тата

Я танцювала у вишневому саду,

З дерев летіли пелюстки біленькі.

Ловила я їх просто на льоту , 

Такі пахучі і такі легенькі.

Кружляла я в пилу із пелюстків,

А сад гудів, тонув в бджолиних  звуках.

Я так хотіла, та і ти хотів,

Щоб завжди разом і нема розлуки.

         *****

Як сталевим лезом ти пройшов по долі,

Та глибокі рани заживуть поволі.

Пам'ять заховає від душі тривоги

І життя відкриє у нове дороги.

Заховаю сум я глибоко- глибоко,

Піду поспіваю краще в карооке.

Згадаю ту пісню, що співала в школі,

Подруги підхватять її мимоволі.           

Лунатиме пісня та вечірнім містом

І глибоким ранам вже не буде місця.

На тих ранах завтра я наб’ю  татушку,

Крутону у долі щасливу вертушку.

                    *****

Як лілія, що тягнеться до сонця,

Тягнулась я до тебе, любий мій.

Душа відкрилась, як оте віконце,

Коли тепло на вулиці моїй.     

Там, через хмари, бачу твої очі,

 Та через простір, чую серця стук

І почуття в моїй душі клекочуть,

Ніби немає в цьому світі мук.

Ніби  немає горя і сльозами,

Не вкрита моя рідная земля

І непорозумінь ніби, нема між нами

Здається, що я все ще є твоя.

Та раптом різко завила сирена

І біль війни замінить серця біль.

Я знову за молитвою смиренно

На мить забуду і тебе, і мрії.

           *****

Я у неба попрошу

Повертайся мій коханий,

Я усіх за все прощу,

Залікую твої рани.

Розлучились не на вік,

Повертайся, якщо можеш.

Я у Бога попрошу,

Нехай він нам допоможе.

         *****

Відпусти мене туга,

Дай розправити крила,

Щоб зникла напруга

І я знов полетіла.

Вітер хай допоможе

Крилам силу надати,

А зірковій дорозі

Мені напрям вказати.

Відпусти мене туга,

Серце хоче кохати,

Відпусти мене, прошу

Бо я хочу літати.

І ослабли обійми

Туги сивої, злої,

Та почулося з неба:

«Лети, Бог із тобою.

Хай тебе захистить

Сила твого кохання,

Поведе де почуєш

Ти справжнє зізнання.

        *****

Зозуля кувала, роки рахувала.

Рахувала рік до року,

Відправляла в світ широкий.

Кукувала  мою долю,

Щоб цвіла  як мак у полі.

Я ті роки рахувала,

А сльоза з очей стікала,

Бо сирена завивала,

Рахувати не давала.

Але мрія в світ злітала,

Хлопцям сили надавала

І вони в ту смерть влучали,

Моїй мрії жити давали.

Щоб як мак я розквітала,

Щоб любов перемагала.

До землі я вам вклоняюсь

І з молитвою звертаюсь,

Щоб живими залишились,

Перемоги щоб добились.

                        *****

Я прийду до зорі

На твій рідний поріг,

Бо  захочу торкнутися сонця.

Я те щастя несла

На руках з року в рік,

Щоб воно через серце лилося.

За вікном заметіль,

Чи дощі за вікном,

А у нас в домі ніжно і тихо,

Бо не впустимо ми у оселю свою

Ні сльозу, ні невірність, ні лихо.

                    *****

Очі зелені, небо без хмар

Рідний побудь тут, тільки без свар.

Адже колись ти знову прийдеш

Але мене може вже не знайдеш.

Очі зелені, сонце в очах

Теплі долоні на цих плечах.

Я цілувала руки твої,

Ти заціловував плечі мої.

                *****

Кінець