Ірина Муза - Юджи, Ірина Муза

Несподівано потрапити в інший світ і відчути себе як у книжках про потраплянців повною мірою. Світ магії, який і мене не обділив здібностями. Тільки дуже дивно, що в цьому світі я єдина блондинка і такого кольору волосся, як у мене, в цьому світі не буває. Плюс до всього, тут мене весь час хочуть видати заміж. А ще тут є Володар, який, схоже, поклав на мене око...

1

Нам залишалося буквально двадцять хвилин їзди на машині до заміського будинку, де відбуватиметься величезна костюмована вечірка, як мені на телефон надійшло повідомлення від невідомого номера. Два фото й одне коротке відео. На першому фото якась брюнетка, стоячи на колінах, робила мінет моєму хлопцеві. На іншій фотці, мій хлопець Дейв, цілує цю брюнетку схопивши за зад. Вмикаю відео, там усього десять секунд, але чітко видно, як мій Дейв, притуливши цю брюнетку до стіни, трахає.

І все б нічого, і я б, можливо, подумала, що це його минулі стосунки, якби він зараз не сидів поруч зі мною в тій самій сорочці, що на фото й відео, і що найголовніше, на його обличчі були намальовані вуса для маскараду, які зараз виглядали трохи підмазаними, тепер зрозуміло від чого. І тепер зрозуміло, чому я чекала його 20 хвилин, у цей момент він трахав якусь брюнетку.

- Гей, крихітко, хто там тобі пише? Мені вже починати ревнувати тебе? - грайливо ставить питання Дейв, як ні в чому не було.

- Машина кажеш у тебе зламалася... - повернулася я до нього всім тілом і просто спопеляла його зараз поглядом. - Господи! Яка ж ти скотина! - з усією злістю в голосі кажу я йому.

- Воу-воу, дитинко. Що трапилося? - натягнуто посміхається він і знижує швидкість, періодично поглядаючи то на мене, то на дорогу.

- Зупини машину! Я з тобою більше нікуди не поїду! - вимагаю я і злюся

- Може ти вже поясниш, що відбувається? - козлина така, як же мені хочеться зараз заїхати йому по його гарненькій пиці. І чорт мене смикнув завести з ним стосунки. Адже знала, що такі красунчики зазвичай бабіями виявляються, але ж ні... подумала, що я особлива!

- Зупини машину!!!- ще голосніше кричу я, і Дейв нарешті з'їжджає на узбіччя. Ми зупинилися вздовж лісосмуги, навкруги одні дерева і порожня дорога.

- Крихітко... - знову хоче він поставити запитання, але я дочекалася, коли він нарешті заглушить мотор, і щойно це сталося, я замахнулася і добряче вмазала йому ляпаса.

- Свиня!Бабій! Наволоч! - злісно вимовляю я, підхоплюю свою сумочку і виходжу з машини. Не хочу й секунди залишатися з цією скотиною наодинці, а їхати на вечірку, люб'язно поводитися перед його друзями і робити вигляд, що нічого не сталося, я не можу і не хочу.

- Може ти хоча б поясниш! - вибігає ця сволота слідом за мною і зупиняє мене, схопивши за руку, я зі злістю вириваю руку з його хватки, і просто-таки знищую його поглядом. Господи, і чому у мене немає ніяких надприродних здібностей? Я б змусила його трахнути самого себе в дупу! Ось така зла зараз.

- Це ти поясни! Навіщо заводити стосунки, якщо ти грьобаний кобель, хтива скотина, жодної спідниці пропустити не можеш? Навіщо тобі постійна дівчина, якщо ти готовий трахати в провулку якусь брюнетку! - зі злістю вимовляю йому все це.

- Значить Джудіт все-таки надіслала тобі відео! - озвучує він свої думки. Хто така Джудіт? Цим він збив мене з пантелику.

- Яка ще Джудіт? - озвучую своє запитання

- Моя колишня, вона нещодавно підкочувала до мене, хотіла, щоб я її трахнув, але вона мені, в цьому плані, давно не цікава. Вона навіть стала погрожувати, що розповість усе про мої пригоди моїй теперішній дівчині. Значить змогла твій номер відкопати десь. - навіть із якоюсь безтурботністю і спокійно пояснює він мені це, а я просто офігіваю від усього цього. Так спокійно про це говорить. Визнає, що та брюнетка в нього не перша, та й, схоже, не остання. Дідько. Це навіть якось принизливо. Цього разу не мене чоловік не влаштував, а я його, раз ми зустрічаємося лише місяць, а він уже на всю ходить на ліво. Я замовкла на якийсь час, не знаючи, що сказати...

- Тобто ти навіть не будеш заперечувати нічого і ось так спокійно говориш мені про те, що паралельно зі мною, трахав різних повій? - з претензією дивлюся на нього

- А який сенс? - я ще більше здивувалася

- Навіщо? Навіщо тобі ці стосунки? Навіщо було так довго просити мене зустрічатися з тобою, якщо ти знав з самого початку, що однієї мене тобі буде мало? - згадую я, як перед цим він буквально завалював мене квітами і подарунками, проходу мені не давав, поки я не погодилася з ним зустрічатися.

- Мої друзі вважають, що ми дуже класно виглядаємо разом, у тебе незвичайна зовнішність, ти красуня... тож, маленька, я зрозумію, якщо ти захочеш порвати, але зараз я тебе прошу, поїхали на вечірку, на нас там чекають мої друзі. Обіцяю, що після вечірки відвезу тебе додому, і якщо ти захочеш, то ми більше ніколи не побачимося, але зараз повернися в машину, ми, вже спізнюємося! - Я просто задихнулася від обурення на це його пояснення, у мене навіть слів не було. Я просто в шоці, від його нахабства і його сприйняття.

- Я з тобою навіть в одну машину більше не сяду! Хоч ти і зовні гарний, але ти справжнісінький виродок із гнилою душею! - мої слова його нарешті розлютили. Невже зачепила його самолюбство, чи може його так зачепили мої слова про зовнішність.

- Послухай Ніколь, тут кругом ліс і я не раджу тобі зараз показувати, наскільки ти ображена таким нерозумним і необдуманим рішенням. Поїхали на вечірку, пробудеш хоча б годину і зможеш викликати собі таксі, раз я так вразив твоє миле серденько, - кривиться він на останній фразі.

- Та пішов ти, Дейве! - зло крикнула йому і розвернулася, щоб піти.

- Ну й піду! Думаєш, я дуже засмутився? У мене таких як ти, за день, по три буває, і вони, на відміну від тебе, із задоволенням роблять мені мінет і просто пищать, як хочуть, щоб я їх трахнув! - відповідає мені ця хтива скотина і, розвернувшись, йде до машини, голосно грюкає дверима і заводить мотор.

- Ну й скотина ж ти! Кобель недороблений! - кричу на нього всілякі лайки, які тільки знаю.

- Та пішла ти Ніколь! Щасливо залишатися! -прокричав мені через прочинене вікно свого джипа Дейв і помчав від мене на величезній швидкості. От же виродок! Як таких земля взагалі носить? Покидьок! Справжнісінький!

Хвилин десять я, подумки, кляла цього виродка всілякими словами. А весь інший час злилася на себе. Як не помітила раніше? Може, виною тому наші рідкісні зустрічі, так він і не наполягав, щоб їх було більше. Мені ще здалося дивним, що він так домагався мене, а сам не наполягає на зустрічах, тепер зрозуміло чому, у нього таких як я вагон. Ну і хрін із ним.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍