Рін Фольк - Щоденник Ніни, Рін Фольк

Ніна мешкає у дальньої родички та працює у книгарні. Домівка та крамничка, а ще шлях між ними — з цього складаються будні та вихідні дівчини. Ніна — сирота і майже зневірилася налагодити особисте життя, оскільки хлопці не звертають на неї уваги. Вона теж вважає себе непривабливою. Зате дівчина має необмежену можливість читати книги, що вона й робить, приділяючи жіночим романам увесь вільний час. Одного разу Ніна заводить Щоденник, якому довіряє свої секрети та жіночі фантазії. Якось один чоловік на ім’я М. випадково дізнається про таємні бажання дівчини. Він готовий їх виконати, зберігши інкогніто. Ніна та М. починають таємно зустрічатися, сподіваючись вирішити деякі взаємні проблеми. Однак у якийсь момент дівчина розуміє, що закохалася.

1

Одного разу Ніна завела Щоденник. Відбулася це неординарна та важлива подія у книжковій крамничці.

Гадаєте, вона прийшла туди через бажання придбати декілька книжкових цікавинок? Ні, і ще раз — ні. Тобто, читати книжки Ніна любила, але у крамниці опинилась не через непереборне бажання «проковтнути» щось новеньке. І подарунок нікому не готувала, хоча зазвичай саме книги й дарувала.

Все було набагато простіше і складніше водночас. Дівчина працювала у закладі, де стояв аромат нових книжок. Продавцем, звісно ж, не директором.

Трудилося їх у крихітному закладі, розташованому в старовинному будинку в центральній частині міста, лише двоє: Ніна та Євгенія Іванівна. Остання була панею давно не юного віку, проте надзвичайно енергійною та цікавою до оточення й навколишніх подій. Євгенія Іванівна почитувала в основному детективи.

А от Ніна навпаки — надавала суттєву перевагу любовним романам, де вирували справжня пристрасть і глибокі переживання. Обираючи книгу, вона завжди звертала увагу на розв'язку роману. Драматичний фінал повсякчас ставав для неї причиною, щоб відмовитися від прочитання навіть бестселера. Зіпсувати собі настрій дуже просто і без книжок. Для цього достатньо вийти на вулицю. А іноді й залишати приміщення непотрібно.

Ніна, сирота двадцяти семи років від народження, вважала власне життя нічим не примітним, навіть нудним. Одразу після школи вона спробувала вступити до університету, але недобрала необхідну кількість балів.

Гуртожиток виявися для неї недоступним. З дитбудинку вона виросла. Саме тому Ніні й довелося влаштуватися для проживання у дальньої родички, на щастя, не сварливої  ​​та невибагливої ​​у побуті. Діти бабусі на подяку за догляд, прибирання та стояння біля плити влаштували дівчину продавчинею до книгарні.

Особисте життя у Ніни теж не склалося. Парубки та чоловіки обходили її стороною. Хто ж погляне на продавчиню у книжковій крамничці? Інтернатські хлопці на дівчину особливої ​​уваги не звертали, а зараз і познайомитися з потенційним залицяльником їй було ніде.

Проте зайва за сучасними мірками вага та невиразна зовнішність не заважали дівчині мріяти про величезне та палке кохання. Ось Ніна і мріяла, зачитуючись романами про ніжні та не надто, а найчастіше й пекельні почуття і хвилювання. Ковтала все, що траплялося під руку. Головне, щоб в кінці на героїв очікувало щастя.

Покупці, як правило, забігали до крамниці вранці або ж одразу після роботи. У перерві між напливами Ніна витягувала з-під прилавка книжку і занурювалася у життя вигаданих героїв. Страждала, хвилювалася, раділа разом з ними. Часом ставила себе на місце дійових осіб, часто не погоджувалася з ними, а ще щоразу нагадувала собі, що вона — не головна героїня.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍