Українська казка, Читає Оксана Небесна - Лисичка-суддя

Двоє котиків веселих добули собі хитро-мудро грудочку сиру. Одбігли з ним подалі й почали радитися, як його краще поділитися. Та ще й поділитися так, щоб не було кривди ні тому, ні тому, — щоб якраз по правді рівнесенько розділити.

 Один котик і каже:

 — Давай поділимо отак, упоперек!

 А другий каже:

 — Ні, розділимо краще вздовж!

 Отак і сперечаються. Коли це біжить лисичка. Побачила вона котиків, угледіла грудочку сиру, зупинилася та й питає:

 — А що тут у вас таке? Про що сперечаєтеся?

 — Так і так, — розказують котики, — ось не знаємо, як нам краще поділити грудочку сиру.

 — Е, — каже лисичка, — це можна дуже добре зробити! Ось дайте, я вам поділю!

 Котики й оддали їй грудочку сиру, щоб вона розділила. Лисичка переломила грудочку сиру надвоє, а далі й каже:

 — Ні, оцей шматочок — більший, треба порівняти! Та й над’їла один шматочок.

 — А тепер, — каже, — оцей більший, треба його трішки підрівняти, щоб по правді було! Не можна ж, щоб которому з вас кривда була!

 І знов над’їла. Та так рівняла, рівняла, — то той шматочок над’їсть, то той, — поки стало два зовсім маленьких шматочки.

 — Ну, — каже лисичка, — оце ж маєте тепер уже зовсім однаковісінькі шматочки, хоч і на важницю покладіть!

 — Ну, добре, — кажуть котики, — але ж ти багато нашого сиру з’їла! За що ти стільки нашого добра взяла?

 — Як — за віщо?! — одказала лисичка. — А я ж вас поділила!