африканська казка - Як гукнеш, так і відгукнеться, африканська казка

Жили собі двоє братів. Вони все робили разом: спільно поставили будинок на двох, купили в складку осла. Свої невеликі прибутки вони ділили порівну і жили хоч і не в розкошах, зате в мирі та злагоді.

Та ось один з братів знайшов у землі скарб. Жадібність спалахнула в його серці, і він вирішив приховати знахідку. Збудував собі новий будинок і почав жити окремо. Запишався так, що куди там. Бідного брата він і знати більше не хоче. А жаднюга зробився такий, якого ще світ не бачив.

Прийшов він якось до бідного брата та й каже:

– Я хочу забрати свою половину будинку. І половину осла також – буде сякий-такий харч собакам.

Почув бідний брат ці слова і почав просити багатого брата:

– Будь ласка, не роби цього! Коли ти зламаєш свою половину будинку, то й моя розсиплеться. Я тобі заплачу за твою половину будинку і за твою половину осла.

Але багатий брат не погодився:

– Ні, не хочу. Те, що належить мені, те моє. А те, що моє, я хочу забрати й заберу. І не треба мені натомість ані грошей, ані чогось іншого.

Прийшли вони до судді.

– О суддя! – сказав бідний брат.– Вислухай нас і розсуди. Ми – брати. Жили бідно і все ділили порівну. Разом поставили будинок, купили осла в складку. Тепер мій брат розбагатів. Він поставив собі новий будинок – пишний-препишний. У нього тепер величезні отари худоби. І от він хоче зруйнувати наш старий будинок і забрати свою половину, зарізати осла і також забрати половину. Я просив його залишити мені будинок і осла, але він на це не пристає. Я пропонував йому гроші за півбудинку й півосла. Але він і на це не згоден. Тому-то ми й прийшли до тебе, щоб ти розсудив нас.

Вислухав суддя бідного брата і звернувся до багатого:

– А що ти скажеш?

Багатий брат сказав таке:

– Справедливий суддя! Хіба не може всяк робити зі своїм добром усе, що хоче? Я ж не прошу, аби брат віддав мені те, що належить йому. А він зазіхає на те, що належить мені.

Суддя сказав бідному братові:

– Навіщо ти заважаєш брату робити зі своїм добром усе, що він хоче? Хай зламає будинок, заріже осла і візьме свою частку того й того.

Пішли брати від судді. Бідний – сумний та невеселий, а багатий – радісний та щасливий.

Бідний брат сказав:

– Це вирок нерозумного судді.

А багатий брат заперечив:

– Хай буде так, як постановив суддя.

Багатий брат зарізав осла, а тоді покликав слуг і звелів ламати будинок.

Тим часом бідний брат виніс зі своєї половини будинку сяке-таке майно і почав підпалювати будинок. Побачив це багатий і закричав:

– Не підпалюй будинку, бо загориться й моя половина!

А бідний на те:

– Ніхто не має права завадити мені робити зі своїм добром усе, що я хочу. А я хочу спалити свою половину будинку і посадити на цьому місці боби.

І знову пішли вони до судді.

Вислухавши їх, суддя мовив:

– Те саме, що я сказав вам минулого разу, скажу й тепер. Кожен має право робити зі своїм добром усе, що йому заманеться. Один може ламати

будинок, аби забрати свою половину, а другий палити свою половину. Пішли брати від судді.

Багатий озвався:

– Це вирок нерозумного судді.

А бідний у відповідь:

– Хай буде так, як постановив суддя.

І він спалив свою половину будинку, а разом із його половиною згоріла й друга – братова.

Після цього бідний брат перекопав землю й посадив боби. Коли боби виросли, син багатого брата нарвав із грядки стручків і поїв їх.

Бідний брат привів хлопця до батька і сказав:

– Твій син з’їв мої боби. Я розріжу йому живота і заберу їх.

Багатий брат почав прохати його:

– Ой, не вбивай мого сина! Я дам тобі інших бобів замість тих, які він з’їв.

Але бідний брат на те відповів:

– Ні, інших мені не треба. Я хочу мати свої боби.

Багатий брат упав навколішки і почав благати:

– За твої кілька бобів я віддам тобі цілий мішок – тільки не вбивай моєї дитини.

Але бідний брат стояв на своєму:

– Мені не потрібні твої боби – навіть цілий мішок. Мені потрібні ті, які з’їв твій син.

Пішли вони знову до судді.

Вислухав суддя багатого брата й сказав:

– Мій вирок буде такий самий, як і досі. Кожен має право робити зі своїм майном те, що йому заманеться. І коли твій брат хоче повернути собі свої боби, навіщо ти пропонуєш йому замість них інші? Забирайтеся геть і більше не приходьте до мене!

Повернулися брати додому.

Багатий покликав до себе найстарших і найпочесніших жителів села і почав їх просити:

– Заступіться за мого сина! Я віддам братові половину свого багатства, аби лиш він змилувався над сином.

Старі підійшли до бідняка.

І тоді бідняк сказав:

– Не треба мені його багатства. Мій брат, либонь, убив би мого сина навіть за одне бобове зернятко. Але я не збирався вбивати його сина. Я лише хотів провчити свого жаднючого брата.

Отаке-то розповідають люди.

А хто прочитає цю казку, нехай запам’ятає:

Якщо кинеш камінь угору – він може впасти тобі на голову.

Якщо зазіхнеш на чуже – можеш утратити своє.

Якщо задумаєш зле діло – воно принесе спочатку нещастя іншому, а потім ще більше нещастя тобі самому.