Ольга Зубер - Як звірята дощику раділи, Ольга Зубер

Одного разу гуляв Борсучок на лісовій галявині. Аж раптом почав дощик накрапати. Засмутився Борсучок і пішов у хатину. Коли це чує, сміх надворі. Вийшов, дивиться. А то жабеня по калюжі стрибає й сміється.

– А що ти робиш? – питає Борсучок.

– Дощику радію!

– А чому?

– А тому, що можна по калюжах плигати!

– Та хіба ж дощику хто радіє? – здивувався Борсучок.

– Та всі радіють! Піди подивись!

От, Борсучок вирішив перевірити, чи ще хтось у лісі радіє дощику.

Аж дивиться – Зайчик. Лапки вгору тягне, сміється.

– А ти що, Зайчику, дощику радієш? – питає Борсучок.

– Аякже?!

– А чому?

– А тому, що можна шубку вимити. Буде вона в мене чистенька й блискуча.

Пішов Борсучок далі. Чує, в хатині Лисичка співає. Зайшов до неї Борсучок, та й питає:

– А ти, Лисичко, що, дощику радієш?

– Звісно!

– А чому?

– А тому, що квіточки мої швидше зійдуть. Гарно буде біля моєї хатинки!

– І справді! – погодився Борсучок та й пішов далі.

Бачить, Їжачкова хатинка. Зайшов, питає:

– А ти, Їжачку, також дощику радієш?

– А то як же?

– А чому?

– А тому, що можна цілий день книжки читати!

Пішов Борсучок далі. Коли це чує, хтось під кущиком плаче. Аж то Мишка.

– А ти, Мишко, що, дощику не радієш?

– Де там! Ні погуляти, ні повеселитися! – рюмсає Мишка.

– Та ти що! Навпаки! Дощик – це ж те, що треба для веселощів! Коли йде дощик, можна і шубку вимити, і книжечки почитати! А ліс який стане гарний після дощику! А головне, можна по калюжах поплигати!

– І справді! А я було засмутилася! – погодилася Мишка.

– А давай разом веселитися! – запропонував Борсучок.

І почали вони під дощиком вистрибувати, а потім ще й підтанцьовувати! Одними словом, навіть, сам дощик не сподівався, що в лісі буде так весело!