Василь Сухомлинський - Мишкові купили велосипед, Василь Сухомлинський

Мишкові купили велосипед. А живе він поруч зі школою. Між їхньою садибою і шкільною – сад, так що й їхати ніде. Мишко привів свій велосипед, мов коня на вуздечці.

Хлопці оточили Мишка. Обмацували колеса, педалі, руль, фару. Велосипед усім подобався. Усі заздрили Мишкові.

– Що ж, катайся,– сказав Федько й відійшов убік,– так немовби йому зовсім не хотілось кататись.

– Ти думаєш, мені справді дуже хочеться на ньому кататись? – байдуже запитав Мишко.– Бери, пробуй.

Федько, не вірячи своїм вухам, схопив велосипед, сів на нього й помчав шкільним стадіоном. Катався аж до дзвінка на урок.

На першій перерві катався Іван, на другій – Степан, на третій – Сергій, на четвертій – Оля.

Залишилися кататися й після уроків. Велосипед переходив з рук у руки. До четвертої години накаталися всі.

Мишко привів велосипед о пів на п'яту, мов коня на вуздечці.

– Де це ти досі катався? – здивувалась мати.– Хіба ж так можна?

– А я й не катався…

– Як – не катався?

– Хлопці каталися… Й дівчатка… Мама полегшено зітхнула й сказала, немовби сама до себе:

– Найбільше, чого я боялась, що ти сам кататимешся.