Ігор Калинець - Дивосвіт, або ж Перша книжечка для Дзвінки

«Дивосвіт» або ж «Перша книжечка для Дзвінки» Ігоря Калинця — відомий цикл поезій, де кожному читачу запропонується зустрітися вітру з дощем, громом з веселкою, криницею з димом. Насправді думали чи ви колись, що вони, як і ми, можуть бути і в горі, і в радості?

Спочатку ви зможете познайомитися з донькою письменника, з якої він змалював дівчинку Дзвіночка. Через стежку (перший вірш циклу) вона прагне побачити, як насправді виглядає цілий світ. Радимо читати онлайн усім книгу «Дивосвіт» або ж «Перша книжечка для Дзвінки» автора Ігоря Калинця українською мовою.

Мандруючи через всі природні явища, такі як хмари, вітер, блискавка, дощ, веселка і багато іншого, людина може відчути єднання з природою. І саме цей факт допоможе краще зрозуміти природу і жити з нею в злагоді і любові.

Для того щоб більше дізнатися про природу, рекомендуємо скачати вірш «Дивосвіт» або ж «Перша книжечка для Дзвінки» автора Ігоря Калинця безкоштовно, без реєстрації та sms (смс) на нашому сайті в таких форматах: fb2 (фб2), txt (тхт), rtf (ртф), epub (єпаб).

Дивосвіт, або ж Перша книжечка для Дзвінки Ігор Калинець 1. Стежечка Ходім зі мною стежечко обережно не зачепися за камінець переступи соломку і під спориш не ховайся все одно бачу а там за городом ого як ти виросла сама біжиш через струмок перескакуєш батіжком по пилюці цвяхаєш за суницею збочуєш топчеш горох при дорозі коли б глянути стежко он з тої гори на всенький світ тільки не поспішай така верчена ти як дзиґа але ж світ красний голова крутиться 2. Вітер знаю того легіня знаю капелюха когутячим пір’ям замаїв дримбає попід носом круглий день а до діла пень бо зрідка пахощі попасе в полонині молоденькі хвилі підстьобне до водопою то заверне дим з ватри просто в очі ніби звідти срібні бджілки викурює хоч би одну зірку стряс тобі з неба зате на Великдень прикотив сонце у Космачі розписане 3. Хмара то не хмара а дірява парасоля сама змокла ще й мене до нитки намочила бачив я бачив як несе вона на плечах малі хмарята вони мені ріжки виставляли міни надимали а від них маленькі дощики дитячі парасольки гороб’ячі калабаньки і веселки в росі 4. Блискавка Живе собі королева королева темряви кортить їй зазирнути у дзеркало а темно зблисне на мить світлом зазирне хто на світі найгарніший ви ваша темність відкаже дзеркало похапцем заспокоїться королева на часину сказано писана красуня 5. Грім були собі в парі у чорній хмарі грім і мара мара тільки хмуриться а грім кулаком погрюкує бідні їхні діточки понасуплювалися викотився грім із хмари хряснув дверима та як гарикне пррощавайте піду пррошаком по землі щастя питати і загримів по крем’яній дорозі тільки його й чули 6. Дощик випив суховій увесь нектар із квітки заглянула бджілка в гості нічим почастуватися а в пана Дощу ворота дощаті пане Дощ пане Дощ вийдіть-но з хати нема батька вдома а я Дощик ну то вийди ти треба квітці помогти а я ліпше капусті за комір ото сміху буде 7. Калюжа вона як випале пташа з гнізда тремтячі крильця посеред стежки присіла на травинку роззирається на синю квітку і божу корівку на ній невже того з хмари не видно і що їй до того аби жовте сонечко не звалилося зі стебельця навіть на мене косо глянуло чого ж бо в мене босі ноги не бійся калюжо оббіжу тебе довкола разом зі співанкою ой встань встань подоляночко здожени свого дощика 8. Веселка надягла веселка стрічок стрічок як у свято взяла коромисло і пішла до річки дорогою перестрів її князенко Соняшник із золотим черевичком в руці поміряла веселка якраз на ніжку от вони й побралися 9. Метелик мовить метелик то все не те я сам був фараоном моя мумія у білім савані у піраміді вилежувалася тільки найкраще царювання серед квітів дань збираєш біле з ромашки жовте з чорнобривців сам собі пан і без рабів обходишся та й день довгий-предовгий до полудня до нашої ери з полудня вже наша ера на квітці й перевікуєш метелику метелику хто ж твою піраміду розвалив 10. Криничка сплю глибоко глибоко а ще глибше мати моя підземна я їй про зорі розповідаю а вона про коріння дуба я їй про хмаринку а вона студеним молоком мене поїть я їй про метелика а вона з водяного царства русалку приводить а оце весняна калина не хоче забрати з мене свою подобу тільки сонце п’є та п’є калинову воду через золоті соломинки 11. Камінь поверталася річка з гір і думала що рожеву рибку несе а то не рибка а плескатий камінчик розсердилася річка і жбурнула його на берег який гарний плесканчик зраділа дівчинка і в садку його посадила рости камінчику великий я тебе поливатиму росте камінчик без коріння виріс рожевим каменем тепер він як скеля та серце м’яке має і маленьку дівчинку любить 12. Туман устав туман удосвіта запряг сиві воли та й почумакував у Крим по сіль у степу наздогнало сонце хоч би якась балочка ніде сховатися пропав туман і сиві воли пере мряка на кладці вишиване хустя та й побивається де той туман забарився солі ні крупинки прісні мої сльози 13. Роса розбудилася роса раненько у росі личко вмила щоб ще гарнішою бути тоді сіла на пелюстці і давай гойдатися а сорока на блискітки ласійка тут як тут що то за коштовний камінець тільки хтіла дзьобнути а воно на пелюстці гойдається скреготнула зубами та й подалася далі а промінь прилетів взяв росу за рученьку і злинули обоє в блакитне поле 14. Павутинка надумав кленовий листок линвоходцем прославитися павутинку бабиного літа натягнув між гілками зібралося усе листя на цирк дивуватися а листок ступив крок другий світ зелений захитався упав листок з високості погойдалася павутинка понудьгувала взяла та й відв’язалася лине собі понад тролейбусні дроти що до міста прив’язані і хизується хто ще таку линву бачив аби сама літала 15. Дим втік дим від вогнища просто у синіх джинсах розпатланий та й подався у мандри тільки спечену картоплину прихопив по дорозі до міста сів у трамвай принюхується зітхнула кондуктор — осінь мені запахла залоскотало водієві в носі повернув трамвай і гайнув у гай я не в той трамвай сів подумав дим і через вікно вистрибнув 16. Ліс піє півень дуже осінню пісню і гребінець у нього палахкотить червоно і руде пір’я летить за вітром стелиться гарний в тебе голос півнику а яким іще буде приїде коваль зі срібла викує бо той коваль Морозенко в нього коники в колокільцях він і річку скує і на кожну гілочку по сто дзвоників навішає 17. Сніг ми того ласунчика на нашу вулицю не впустим поїсть він усе морозиво а нам що е ні я звідси ні руш я ще тут перед першим сеансом у кіно встиг шию обмотаю ще й санки притягну хто ж ти хлопче раненький що без тата і без неньки чи ти кульбабовий чи ти лебединий чи ти цукряний е ні я мамин вона в мене найсніжніша а я в неї першенький 18. Місяць старий місяць червоною корою зашерх як смерека у старого місяця мурашки бігають під корою треба на них дятла з лісу кликати а молодий сам ріжками буцається мов цапок старому місяцеві мулько бік відлежав на хмарині а молодому не спиться біжить хвацько через усе небо десь там зіроньки защедрували 19. Сонце ~ поза ворота яре золото ярії роси сонечко босе колесом колесом як гагілочка ~ червінцю червінцю мені по вінця я на купала у воду впало а у петрівку в житньому вінку від серпа втекло як перепілка ~ на городі за перелазом соняшник лузало прийшла пава листя опало до багаття звезла бо сонечко змерзло гори гори ясно аби не згасло ~ купайло купайло де ти зимувало вдома сиділо витинки для інію мережило потім бурульку смоктало 20. Зірка заслухалась зірка цвіркуна вихилилась через віконце хотіла ружечку кинути та й сама впала підібрав її лопух хоч була ніч думав що світлячок сидить на листкові до неба високо до землі чужинно ще й очі як у Дзвінки як ти називаєшся а вона а я цвіркуна слухала