Щербак Микола - Віршована абетка, Щербак Микола

А — це ангел легкокрилий,
 Що в небесній вишині
 Пролітає невидимий,
 Береже дітей у сні.


Б — це Бог та Батьківщина —
 Як молитву пам'ятай:
 Бог — і рідна Україна,
 Золотий, блакитний край!


В — це ватра в тихий вечір,
 Біля ватри — пластуни;
 Ватра — втіха для малечі
 В свято співів і весни.


Г — гриби в густому гаї —
 Гірчаки, боровики...
 Глянь, немов понадівали
 Гостроверхі шапочки.


Ґ — це ґава, біля ґанку
 Ходить сторожко давно
 І збирає для сніданку
 Порозкидане зерно.


Д — Дніпро, ріка бурхлива
 Української землі,
 Він гойда на дужих хвилях
 Довгоносі кораблі.


Е — е-е — це плач дитяти...
 Очка тре і пальчик ссе...
 Ей не плач!Ось прийде мати
 І цукерка принесе.
Дивіться такожМикола Щербак — Богуслав понад Россю...Микола Щербак — Вогненне словоМикола Щербак — КрутиЩе 17 творів →Біографія Миколи Щербак

Є — Євангеліє, діти!
 Книга ця для всіх свята
 Про життя і заповіти
 Сина Божого, Христа.


Ж — жита в жнива на ниві,
 Море жовтих колосків,
 Що похилені, журливі
 Ждуть жниварок і женців.


З — це заєць на узліссі
 Задивився на поля,
 Чи не йде, буває, з крісом
 Тім мисливець іздаля.


И — в словах ти зустрічаєш,
 Ось для прикладу візьми
 Слово "кий" — і вже пізнаєш,
 Що середній звук — це "и".


І — індик, що бурить пір'я,
 Невдоволений щомить.
 Ходить повагом подвірям
 І на кожного кричить.

 Ї — їжак, що лізе з рову,
 Мов копичка у лістках,
 І наношує до схову
 Яблука на колючках.


Й — це йорж, маленька рибка,
 Має гострі поплавці
 І втікає дуже швидко —
 Вдержиш ти її в руці?


К — золотоверхий Київ,
 Із прадавніх ще віків.
 Він столиця України,
 Краю славних козаків.


Л — це ластівка літає,
 Легко лине над ставком,
 І зі щебетом торкає
 Хвилі лагідним крилом.


М — це мати, мила мати
 Зі своїм малям-синком
 Тихо стала серед хати
 На молитву перед сном.


Н — намети понад річку
 Серед трав і гущини —
 Там ночують в темну нічку
 Наші браві пластуни.


О — це озеро глибоке,
 Рибка в озері швидка,
 А на березі там збоку,
 Очеред та осока.


П — отаман наш Петлюра,
 Що в похід водив полки,
 З ним на ворога, мов буря,
 Йшли новітні козаки.


Р — ромен, пахучі квіти,
 Що дівчата залюбки
 Їх збирають, рвуть уліті
 І вплітають у вінки.


С — собор святий, Софія,
 Що сія ві давніх літ
 Сяйвом віри і надії
 На широкий Божий світ.


Т — це тато, рідний тато,
 Що читає нам з книжок
 І розказує багато
 Оповідань та казок.


У — це наша Україна,
 Мова рідна, рідний спів.
 Це земля свята, єдина
 Наших прадідів-батьків!


Ф — Франко, поет з народу,
 Із Підгір'я з полонин,
 Ковалів він син із роду,
 України вірний син.


Х — Хрещатик. Тут Єдиний
 Бог наш край благословив,
 Тут Великий Володимир
 Україну охрестив.


Ц — цвіркун у чистім полі,
 Там, де сонце і блакить,
 У травиці, на роздоллі
 Цвіркотить і цвіркотить.


Ч — на чатах Чорногора,
 Підвелася в височінь,
 Щоб оглянути простори
 І блакитну далечінь.


Ш — Шевченко, наша слава,
 Наш пророк і наш співець
 І за волю, за державу
 Богом даний нам борець.


Щ — це щиглик невеличкий,
 Що щебече на гілках
 Діткам пісню, мов їх кличе
 До вишневого садка.


Ю — це юний лицар Юрій,
 Що за правду меч підняв
 І в бою, мов грім у бурі,
 Злого змія подолав.


Я — ялинка ясносяйна,
 Що маляток звеселя,
 На гілках — оздоба гарна,
 На верхів'ї — янголя.


Ь — у письмі у нашім, знайте,
 Є ще зм'якшувальний знак,
 В слові "кінь" його шукайте —
 Хто віднайде, той козак!