Народні - Казки закарпатської України, Народні

в записах Володимира Гнатюка

Пропонована збірка українських казок Закарпаття містить кращі записи, здійснені у 1895-1896 рр. відомим українським етнографом, провідним діячем Наукового товариства імені Тараса Шевченка – Володимиром Михайловичем Гнатюком (1871-1926). За життя фольклориста записані тексти було опубліковано в редагованому ним „Етнографічному збірнику” (Львів, т. 3, 1897; т. 4, 1898); у новітній час перевидано окремою збіркою (Гнатюк В. Казки Закарпаття. Упорядкування, підготовка текстів, вступна стаття, примітки та словник І.Хланти. – Ужгород: Карпати, 2001. – 382 с.).

Для пропонованої публікації тексти казок було подано в дещо адаптованому для широкого читача вигляді, зокрема вилучено властиві закарпатським говорам запозичення з угорської мови („орсаґ” – держава, „варош” – місто, „кішасоня” – дівчина, „катуна” – вояк, „гордів” – бочка, „фейса” – сокира тощо) і замінено їх літературними відповідниками; водночас збережено ті запозичення, які є загальновідомими і стали немовби „візитною карткою” місцевих говорів („леґінь” – хлопець, „шаркань” – змій, „цімбора” – товариш тощо). Збережено також діалектні особливості закарпатської української лексики („єден” – один, „жона” – жінка, „ґазда” – господар, „лем” – тільки, „уп’ять” – знову тощо), місцеві граматичні форми („був-єм”, „був-єсь”, „були-сте”, „аби-х” тощо).

Казки про тварин

Про вовка, що не мав ніде щастя

Записано В.Гнатюком у 1896 р. від оповідача Пилипа Опаленика в с. Ворочеві (Закарпаття, Ужанська округа; нині Перечинського р-ну Закарпатської обл.).

Опубліковано: Етнографічний збірник. – Львів, 1898. – Т. 4. – С. 167-169.

Вовк і лиска

Записано В.Гнатюком у 1896 р. від оповідача Митра Бочка в с. Солочині (Закарпаття, Березька округа; нині Свалявського р-ну Закарпатської обл.).

Опубліковано: Етнографічний збірник. – Львів, 1898. – Т. 4. – С. 170.

Фантастично-пригодницькі казки

Крікус-Какус

Записано В.Гнатюком у 1896 р. від оповідача Миколи Проця в с. Дусині (Закарпаття, Березька округа; нині Свалявського р-ну Закарпатської обл.).

Опубліковано: Етнографічний збірник. – Львів, 1898. – Т. 4. – С. 26-29.

Медвідь-Іванко, Товчикамінь-Печикалачі та Сучимотузок

Записано В.Гнатюком у 1896 р. від оповідача Михайла Кулі в с. Солочині (Закарпаття, Березька округа; нині Свалявського р-ну Закарпатської обл.).

Опубліковано: Етнографічний збірник. – Львів, 1898. – Т. 4. – С. 33-39.

Як Концуфіт дістав сонце і місяць

Записано В.Гнатюком у 1896 р. від оповідача Пилипа Опаленика в с. Ворочеві (Закарпаття, Ужанська округа; нині Перечинського р-ну Закарпатської обл.).

Опубліковано: Етнографічний збірник. – Львів, 1898. – Т. 4. – С. 58-62.

Три брати: Вечеря, Півночник, Зоря

Записано В.Гнатюком у 1895 р. від оповідача Василя Богости в с. Вучкові (Закарпаття, Марамороська округа; нині Міжгірського р-ну Закарпатської обл.).

Опубліковано: Етнографічний збірник. – Львів, 1898. – Т. 4. – С. 75-81.

Чудесний столик, коза і палиця

Записано В.Гнатюком у 1896 р. від оповідача Михайла Нодя в с. Кушниці (Закарпаття, Марамороська округа; нині Іршавського р-ну Закарпатської обл.).

Опубліковано: Етнографічний збірник. – Львів, 1898. – Т. 4. – С, 88-92.

Про царя, що мав діти срібноволосі

Записано В.Гнатюком у 1896 р. від оповідача Михайла Кулі в с. Солочині (Закарпаття, Березька округа; нині Свалявського р-ну Закарпатської обл.).

Опубліковано: Етнографічний збірник. – Львів, 1898. – Т. 4. – С. 117-122.

Про хлопця, що сім літ у колодязі сидів

Записано В.Гнатюком у 1896 р. від оповідача Михайла Нодя в с. Кушниці (Закарпаття, Марамороська округа; нині Іршавського р-ну Закарпатської обл.).

Опубліковано: Етнографічний збірник. – Львів, 1898. – Т. 4. – С. 125-128.

Подорож до царя-поганина

Записано В.Гнатюком у 1896 р. від оповідача Михайла Нодя в с. Кушниці (Закарпаття, Марамороська округа; нині Іршавського р-ну Закарпатської обл.).

Опубліковано: Етнографічний збірник. – Львів, 1898. – Т. 4. – С. 132-137.

Циган-воїн

Записано В.Гнатюком у 1896 р. від оповідача Михайла Фотула в с. Стройному (Закарпаття, Березька округа; нині Свалявського р-ну Закарпатської обл.).

Опубліковано: Етнографічний збірник. – Львів, 1897. – Т. 4. – С. 153-157.

Казка-небилиця

Записано В.Гнатюком у 1895 р. від оповідача Юрія Головчака в с. Воловому (Закарпаття, Марамороська округа; нині смт Міжгір’я Закарпатської обл.).

Опубліковано: Етнографічний збірник. – Львів, 1897. – Т. 4. – С. 159-161.

Соціально-побутові казки

Дурна баба

Записано В.Гнатюком у 1896 р. від оповідача Миколи Проця в с. Дусині (Закарпаття, Березька округа; нині Свалявського р-ну Закарпатської обл.).

Опубліковано: Етнографічний збірник. – Львів, 1897. – Т. 3. – С. 130-133.

Дурний піп і його наймит

Записано В.Гнатюком у 1896 р. від оповідача Івана Русина в с. Дусині (Закарпаття, Березька округа; нині Свалявського р-ну Закарпатської обл.).

Опубліковано: Етнографічний збірник. – Львів, 1897. – Т. 3. – С. 133-135.

Випарений піп

Записано В.Гнатюком у 1896 р. від оповідача Михайла Фотула в с. Стройному (Закарпаття, Березька округа; нині Свалявського р-ну Закарпатської обл.).

Опубліковано: Етнографічний збірник. – Львів, 1897. – Т. 3. – С. 151-155.

Жоні правди не казати

Записано В.Гнатюком у 1895 р. від оповідача Андрія Бряника в с. Голятині (Закарпаття, Марамороська округа; нині Міжгірського р-ну Закарпатської обл.).

Опубліковано: Етнографічний збірник. – Львів, 1897. – Т. 3. – С. 160-163.

Піп і владика

Записано В.Гнатюком у 1896 р. від оповідача Митра Бочка в с. Солочині (Закарпаття, Березька округа; нині Свалявського р-ну Закарпатської обл.).

Опубліковано: Етнографічний збірник. – Львів, 1897. – Т. 3. – С. 179-180.

Як царівна зійшла на біду та знов панею стала

Записано В.Гнатюком у 1896 р. від оповідача Михайла Кулі в с. Солочині (Закарпаття, Березька округа; нині Свалявського р-ну Закарпатської обл.).

Опубліковано: Етнографічний збірник. – Львів, 1897. – Т. 3. – С. 186-189.

Вояк і цісар

Записано В.Гнатюком у 1896 р. від оповідача Пилипа Опаленка в с. Ворочеві (Закарпаття, Ужанська округа; нині Перечинського р-ну Закарпатської обл.).

Опубліковано: Етнографічний збірник. – Львів, 1897. – Т. 3. – С. 193-195.

Про злодія Данка

Записано В.Гнатюком у 1896 р. від оповідача Миколи Проця в с. Дусині (Закарпаття, Березька округа; нині Свалявського р-ну Закарпатської обл.).

Опубліковано: Етнографічний збірник. – Львів, 1897. – Т. 3. – С. 210-214.

Як верховинець висиджував лошака

Записано В.Гнатюком у 1896 р. від оповідача Михайла Фотула в с. Стройному (Закарпаття, Березька округа; нині Свалявського р-ну Закарпатської обл.).

Опубліковано: Етнографічний збірник. – Львів, 1898. – Т. 4. – С. 182-183.

Циган у монастирі

Записано В.Гнатюком у 1896 р. від оповідача Миколи Проця в с. Дусині (Закарпаття, Березька округа; нині Свалявського р-ну Закарпатської обл.).

Опубліковано: Етнографічний збірник. – Львів, 1898. – Т. 4. – С. 185-186.

Пан і циган на ловах

Записано В.Гнатюком у 1896 р. від оповідача Миколи Проця в с. Дусині (Закарпаття, Березька округа; нині Свалявського р-ну Закарпатської обл.).

Опубліковано: Етнографічний збірник. – Львів, 1898. – Т. 4. – С. 188-189.

Піп і дяк

Записано В.Гнатюком у 1896 р. від оповідача Миколи Проця в с. Дусині (Закарпаття, Березька округа; нині Свалявського р-ну Закарпатської