Олександр Олесь - Похід на Царгород

“Похід на Царгород” Олександра Олеся.

Приємного читання!

Геть за морем українським, Понад склом Босфорських вод Дивні вежі і палати Розкидає Царгород. Наче вир, кипить, торгує Крамом, зброєю, вином. Вдень він вуликом здається, А вночі — чудесним сном. І з усіх країн до його Ллється хвилями народ. Наші теж торгові люди Їздять в славний Царгород. Та не любить грек чужинців І тримає їх в руці. "Хоч не їдь! Одурить, скривдить!" — Наші скаржаться купці. І Олег, на греків лютий Став збиратися в поход: Хоче він до України Прилучати Царгород. І укрили Чорне море Українські байдаки, Розгорнулися вітрила, Заспівали вояки. Простір! Воля! Грають хвилі, Море диха, як живе, Мов лютує, що з піснями Легковажний хтось пливе. Небезпека? Вітер? Буря? Гнуться щогли кораблів? О, хіба згорнути крила Важко, довго для орлів?! І гуртом за весла взятись, Разом взятись і гребти… Море, море! І в негоду Любе сміливому ти! Так три дні пливли по морю Без турботи, без нудьги. Ось і вежі Царгорода, Ось і грецькі береги. Але греки уже знали, Що летять до них орли, І, щоб в пристань не пустити, Ланцюги перетягли. І звелів Олег на беріг Витягати кораблі. "Що ж, мовляв, як не по морю, То поїдем по землі". І, колеса приробивши, Він вітрила розпустив. І невидане тут сталось, Найдивніше диво з див. "Ой, повій, повій ти, вітре! Швидше коней повези!! Зашумів — повіяв вітер, Покотилися вози. Вороги перелякались, До Олега шлють послів: "Не руйнуй нас, все дамо ми, Що б ти, князю, не схотів!" "Ну, гаразд. Покора ваша Погасила в серці гнів, І, здається, ми братами Станем з лютих ворогів. Царю, хай моє купецтво Вільно ходить в Царгород, Хай торгує і купує Вже без кривди і без шкод. У купців не буде зброї: Я обмежу їх число, Щоб не більше, як півсотні Їх нараз у місто йшло". Цар годився на умову, Хрест святочно цілував. Князь на Волоса, Перуна І на меч присягу склав. На воротах Царгорода Князь Олег свій щит прибив. На воротах Царгорода Український щит висів.