Остап Чорноліт - Згадав ти все..., Остап Чорноліт

І тільки швидко озирнувсь,

Не зрозумів ти сам,

Як сивим став.

І тільки на кінці життя

Згадав ти все...

І те, як ріс, і те, як вчивсь...

Згадав, як плакав на похоронах батьків...

Як злий, впадав у відчай, питаючи у бога: "За що?"

Згадав ти й те, як закохався в перший раз...

Згадав ти і як падав, зробивши ще одну помилку,

І як злітав, навчаючись на помилках своїх.

Згадав ти перші мрії, яскраві й буйні, мов вогонь.

І як життя, мов злива проливна, 

усі ті мрії загасила,

А ти стояв на вугільках, 

і плакав над своїм дитинством...

Згадав, як прагнув змін, 

як ти хотів на краще світ змінить,

Але в кінці, ти, як і всі до тебе, впадеш а безодню мрій забутих.

Тягар обманів і нещасть — все це зламає дух борця,

І замість світла, що горить, знайдеш лиш тінь свого кінця.

Знайдеш лиш спогади гіркі,

Про те, як мрії твої кроки вели,

Про те, як віра в справедливість зникла,

Як тиша в душу втомлену проникла.

Згадав, як "друзі" відвертались, мовчки,

Як залишався сам в холодній ночі.

Як світ сміявся над твоїм бажанням,

А ти боровся, попри всі страждання.

Та сили з часом зникли, мов вода,

І ти прийняв, що доля не твоя.

Що світ сильніш, а ти лише іскра вогню,

Що згасла перед вітром світу.

Кінець