Бенджамін Стівенсон - Усі в цьому поїзді — підозрювані, Бенджамін Стівенсон

Друга пригода Ернеста Каннінґема після подій «Усі в моїй родині — вбивці». Цього разу Ернест Каннінґем опиниться на борту розкішного поїзда «Ган», що перетинає австралійську пустелю від Дарвіна до Аделаїди. Після публікації детективу йому запропонували стати почесним гостем дискусії письменників-детективістів. Ернест зі своєю дівчиною Джульєтт сідає в поїзд та опиняється серед усієї творчої еліти. Аж раптом стається вбивство. Вмить усі стають підозрюваними. І Ернест також.

Присвячується Джеррі Каладжян. Із тобою моє життя змінилося

ІНШІ ТВОРИ БЕНДЖАМІНА СТІВЕНСОНА

Усі в моїй родині — вбивці

Зелене світло

По будь-який бік опівночі

Знайди нас (лише аудіо)

Той, хто піде останнім (лише аудіо)

Не кладіть слухавку (лише аудіо)

© Monica Pronk

Бенджамін Стівенсон — відомий стендап-комік та автор. Його перший роман, «Зелене світло», увійшов до короткого списку премії Неда Келлі за найкращий дебют у кримінальній літературі, а другий, «По будь-який бік опівночі», потрапив до короткого списку Міжнародної премії письменників трилерів за найкращу оригінальну книжкову обкладинку. «Усі в моїй родині — вбивці», третій роман Стівенсона, став величезним бестселером; наразі примірники продано у двадцяти семи країнах світу. Незабаром його адаптують до великого серіалу HBO. Роман увійшов до коротких списків «Книга року Dymocks — 2022», «Книга року ABIA — 2023» в категорії загальна проза та «Книга року BookPeople — 2023», а також був визнаний одним із найкращих кримінальних романів 2022 року за версією The Sunday Times.

Бенджамін розпродавав квитки на свої шоу наживо — від Мельбурнського міжнародного фестивалю комедії до Единбурзького фестивалю Fringe — і з’являвся на ABC TV, Channel 10 та The Comedy Channel.

Стежте за Беном, щоб бути в курсі новин, подій та останніх релізів!

Має бути лише один детектив — тобто лише один головний герой дедукції — один deus ex machina[1]. Зосередити увагу трьох-чотирьох, а іноді й групи детективів на розв’язанні проблеми означає не лише розпорошити увагу й перервати логічний ланцюжок, але й дістати несправедливу вигоду з читача. Якщо детективів більше ніж один, читач не знає, хто його напарник у розслідуванні. Це все одно, що змусити читача змагатися з естафетною командою.

Правило 9, С. С. Ван Дайн «Двадцять правил написання детективних оповідань», 1928

Сиквел — це визнання того, що ви змушені наслідувати себе.

Дон Маркіз

АВСТРАЛІЙСЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ АВТОРІВ ДЕТЕКТИВІВ, ПРОГРАМА 50-РІЧЧЯ

АФАД особливо вітає нашого почесного гостя — Генрі Мактавіша, автора світових бестселерів про детектива Морбунда. «Непереможний і неперевершений: Мактавіш незрівнянний». The New York Times

Ернест Каннінґем. Мемуари Ернеста Каннінґема «Усі в моїй родині — вбивці» занурили нас в історію одного з найвідоміших серійних убивць Австралії — Чорного Язика. Зараз автор працює над новим романом.

Ліза Фултон. Дебютний бестселер Лізи Фултон «Баланс правосуддя», що вийшов друком двадцять один рік тому, похитнув засади кримінальної літератури своєю люттю і жорстокою правдою та потрапив до довгого списку премії «Правосуддя в художній літературі: жіноча премія» 2003 року. Зараз авторка працює над своїм довгоочікуваним другим романом.

С. Ф. Мейджорс. Захопливі трилери С. Ф. Мейджорс зачарували світ своєю психологічною складністю та карколомними перипетіями. Серед її книг — бестселер The New York Times «Злети й падіння», який Netflix вибрав для екранізації. За її молодіжним трилером «Мій напарник по лабораторній — серійний убивця» ставлять бродвейський мюзикл. Авторка росла, перечитуючи єдині три книжки в шкільній бібліотеці свого крихітного містечка, а тепер живе в Блакитних горах із партнером і двома собаками.

Алан Ройс. Алан Ройс написав серію про докторку Джейн Блек, що складається з одинадцяти романів і трьох повістей. Перш ніж стати зірковим автором кримінальної белетристики, він працював судовим патологоанатомом і тепер переносить на сторінки свій досвід, здобутий у моргах і під час розтинів. «Жорстокий, реалістичний і безкомпромісний. Один із тих, за ким варто стежити». — The Time, 2011

Вольфганг. Переможець Книжкової премії Співдружності — 2012; у короткому списку премії «Фаворити книгопродавця — 2012»; у короткому списку літературної премії «Вибір читачів Goodreads — 2012», категорія «Літературна проза»; у короткому списку премії «Найкраще на Amazon — 2012»; у короткому списку премії «Правосуддя в художній літературі: жіноча премія — 2003» (зроблено виняток); у довгому списку премії Майлза Франкліна 2015 року; у довгому списку премій «Незалежний вибір бібліотеки» 2015 року; призер нагороди «Пакувальня Арчибальда — 2018»; почесна згадка на Міжнародній поетичній премії — 2020, регіон Океанії. Його наступний інтерактивний мистецький проєкт має назву «Смерть літератури».

Пролог

Від кого: ECunninghamWrites221@gmail.com

Кому: <ВИЛУЧЕНО>@penguinrandomhouse.com.au

Тема: Пролог

Привіт, <ВИЛУЧЕНО>!

Боюсь, я категорично проти прологу. Знаю, у кримінальних романах його заведено писати, щоб зацікавити читача, але тут це матиме дещо дешевий вигляд.

Я, звісно, знаю, як її написати — ту сцену, яку ви хочете від мене. Всезнаюче око оглядало б гармидер у купе, затримувалося б на ознаках боротьби: розкидані простирадла, перевернутий матрац, кривавий відбиток на дверях убиральні. Додати швидкоплинні проблиски підказок — три слова, поспіхом нашкрябані синім чорнилом на рукописі, що контрастують із багрянцем, який скрапує з вістря знаряддя вбивства, — достатньо для інтриги, але замало, щоб зіпсувати розв’язку.

Фінальним образом було б тіло. Безлике, звісно. На початку маємо приховати жертву від читача. Можливо, плеснути в текст якусь незначну подробицю, особисту річ, наприклад одяг (блакитний шарф абощо, не знаю), щоб читач намагався віднайти її в процесі розвитку сюжету.

Ось і все: книга, кров, тіло. Кілька заманух. Кінець прологу.

Це не означає, що я не довіряю вашому редакторському судженню. Просто не бачу сенсу повторювати сцену, яка буде в книзі далі, лише щоб підсилити напруження. Це все одно, що сказати: «Гей, ми знаємо, потрібен деякий час, щоб прочитати цю книжку, та, зрештою, вона закінчиться отак». Тоді бідолашний читач до моменту вбивства тільки й намагатиметься зрозуміти, що ж сталося, замість того щоб бути залученим у події із самого початку.

Що ж, насправді та сцена — друге вбивство, але думку ви впіймали. Я просто остерігаюся розкривати забагато. Отже, без прологу. Гаразд?

Із найкращими побажаннями,

Ернест

P. S. Після того що сталося, гадаю, цілком очевидно, що мені потрібен новий літературний агент. Про це поговоримо окремо.

P. P. S. Так, треба додати програму фестивалю. Гадаю, у ній є важливі підказки.

P. P. P. S. Граматичне запитання. Мені здається логічною назва «Смерть на Нілі», з огляду на те, що вбивства відбуваються на кораблі, а не в річці. «Вбивство в Східному експресі», на мою думку, звучить так само логічно, адже вбивства відбуваються в поїзді, а не на ньому. Звісно, ми кажемо, що