Nadya Michaels - Туди, де мешкають дракони, Nadya Michaels

Я побачив її з величезної висоти. Серед безлічі крихітних піщинок — купки людей, що поспішали у своїх справах, — я розгледів лише її одну. Довгим золотавим волоссям, ще неприбраним після сну, заповзято грався бешкетник-вітер, поки вона, пробираючись крізь зарослу диким чагарником луку, на ходу похапцем натягала на себе стареньку вицвілу куртку. Світанкові промінчики пустотливо ковзали непокірними тугими пасмами, химерно переплітаючись зі жвавими повітряними потоками. Така ніжна і чутлива, вона була схожа на лісову німфу, що якимось дивом потрапила до світу людей.

Серце несподівано голосно бухнуло в грудях, і я втомлено зітхнув. Півтори тисячі років я не показувався людському оку... Але...

Сонце сліпуче спалахнуло на моїх крилах, відбиваючись від яскраво-золотої луски. Я поквапився сховатись у хмарі й став вибирати місце для приземлення.