Anastasia Ostrovskaia - Єгипетські таємниці або як вижити в давнину., Anastasia Ostrovskaia

Їм здалося, що все життя пролетіло перед очима. Навколо темрява, вогкість, купи мерзенного павутиння та пилу, а найстрашніше, що їм довелося пролетіти метрів сім і впасти на щось гидке та м'яке. Щоб це не було, але вони були вдячні за м'яке приземлення.

Пролог

"Мрії про море та піраміди"

  Їм здалося, що все життя пролетіло перед очима. Навколо темрява, вогкість, купи мерзенного павутиння та пилу, а найстрашніше, що їм довелося пролетіти метрів сім і впасти на щось гидке та м'яке. Щоб це не було, але вони були вдячні за м'яке приземлення.

  ГЛАВА 1

-Hello, can we please have two rooms with sea view ( Доброго дня, можна нам, будь ласка, два номери з видом на море), -з посмішкою промовила Вікторія. 

- Good morning, of course.  Here are your keys. Have a nice holiday (Доброго ранку, звичайно. Ось ваші ключі. Гарного відпочинку), -промовила приємного вигляду адміністратор, яка виглядала як тільки з показу мод. Як і вимагало керівництво готелю. Дівчата піднялися на ліфті разом з ще декількома гостями та опинилися на третьому поверсі престижного готелю. Відкривши свої номери, які поєднувались загальною вітальнею, вони опинилися в дуже приємній атмосфері. У кімнатах були двоспальні ліжка, біля яких був комод, а на стіні навпроти висів телевізор.

-Гооосподе, мені здається, що ця подорож зайняла всі мої сили, -промовила Настя, врізавшись у ароматну постільну білизну.

-О, всесвіт, чому ці рейси такі важкі? -задала риторичне питання Віка. 

-Тому що ця криклива дитина не давала спати весь час. Та його стервозна маман, яка навіть не звертала на це увагу,  -дуже правдиво зауважила Анастасія, на що Вікторія голосно розсміялася.

-Єдине, що я зараз хочу - це спати! - Вия проговорила Вікторія.

-Краще б їсти! -Як завжди повчально мовила Настя.

-Мені здається, чи ти знову вирішила мене відгодувати? -Не утримавшись, підколола вона подругу. 

-Тобі не здається. Так і є! -хрюкаючи від сміху, відповіла Настя.

   Дівчатка дружньо розсміялися і пішли приймати водні процедури. 

-Не подскользнись! -повчально прокричала Віка.

-Не дочекаєшся! -у відповідь прокричала Настя. -Я ще все-таки хочу побачити піраміди. Інакше навіщо мы сюди взагалі їхали?

-Нуу, може в морі поплавать? -припустила Вікторія. 

-Ага, звичайно. Море і в Одесі є, а піраміди тільки тут, -промовила Анастасія,  після чого Вікторія почула шум увімкненої води.

-Дякувати Богові, що хоч завтра проведемо день на пляжі, -сказала Віка в тишу кімнати, яку ледве розбавляють шум воды.

*******************

  День видався спекотним. Вони вже як тиждень у Єгипті, і лише сьогодні вперше вибралися на екскурсію. Після приїзду автобуса до Гізи їхній гід почав розповідати про споруди стародавнього Єгипту і запропонував вирушити до однієї з найбільших пірамід. Піраміди Хеопса. Найбільша египетська піраміда, пам'ятка архітектурного мистецтва Стародавнього Єгипту; перше і єдине з《Семи чудес світу》, що збереглося до наших днів, і найдавніше з них: її вік оцінювався приблизно в 4500 років.

-Швидше! Не відставай! -Прокричала Віка, поки її подруга фотографувала все поспіль.

-Та біжу я, біжу! -у відповідь крикнула Анастасія. 

-Вони вже заходять до піраміди. Хіба не ти мені всю батіг проїла, як хочеш побачити стародавні ієрогліфи та саркофаги! -Підганяючи подругу, не переставала обурюватися Вікторія.

-Ой, не парся! -регоча, відповіла Настя.

   Так і сперечаючись, дівчата заповзли до піраміди. Саме заповзли!

-Вауу, дивись! Які милі ієрогліфи! Вони нагадують мені наших домашніх тварин! -тупаючи ніжками, пищала Анастасія.

-Заспокойся! На нас вже косо проглядають он ті араби та працівники, які стоять біля стіни, -прошипіла на вухо подрузі Віка.

  Усередині піраміди було тісно і спекотно, а також темно у тих коридорах, які ще не відреставрували. До стін були прикріплені підсвічування та скляні огородження від дуже цікавих туристів. Малюнки, вибиті на стінах, приховували безліч загадок і таємниць, які були відомі лише їхнім творцям.

   Задивившись на один із експонатів, вони не помітили, як їхня група пішла в інший коридорах.

  -Блин, давай наздоженемо! -сказала Віка.

-Ойй, дивись, а що там? Ходімо подивимося, група все одно нікуди не подінеться, -махнувши рукою в їхній бік, промовила Настя.

-Але там темно, і ще немає ремонту! 

-Та ми тільки до кінця стіни дійдемо, і на отой саркофаг глянемо, -як завжди гегеруючи нову ідею, сказала Анастасія.

-Тільки швидко! -відповіла подруга. 

  Витягнувши з кишені ліхтарики, вони побрели до дуже цікавого, але не менш страшного приміщення. Там стояли стародавні вази та глечики, а саме приміщення було все в павутинні та пилу. На стінах висіли тримачі для старих смолоскипів, які вже не можна було використовувати.

-Клас! Цікаво, а якщо на нього як у фільмах натиснути, до нас під ноги впаде скриня зі скарбами? -цілком серйозно промовила Анастасія.

-Насте, мені здається, що це погана ідея! -передчуваючи щось погане, сказала Віка. 

  Але Настю було вже не спинити. Вона натиснула на важіль. Не встигнувши навіть слова сказати, дівчата відчули, як земля йде з-під ніг, дихання перехоплюється, а пульс частішає.

 

      Дорогі читачі, книга дуже легка та весела. Ваш автор дуже любить всесвітню історію, тому вирішила написати книгу саме в цій  тематиці. Не судіть суворо)) Ця книга для душі та відпочинку✨️

        Ваш автор, Анастасія 😉

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍