Любава Олійник - Каміння... і люди..., Любава Олійник

Чи справді ми можемо жити за тими законами, які так ревно відстоюємо?

В будь-якій галузі!

В будь-якому оточенні!

В будь-який час!

Для чого люди це роблять?

Ми часто хочемо наслідувати «правильні норми». Вичитавши мудрі фрази, ми починаємо їх втілювати в життя, не дивлячись на те, ким ми є насправді, і хто нас оточує.

З чужого краю несемо чужі закони, переконуючи себе, що там життя краще. Тож, якщо сліпо виконуватимемо їх настанови, у нас настане манна небесна.

Зараз ми живемо в умовах війни. Хтось наживається на бомбосховищах, укриттях, будуючи їх лише на папері і забезпечуючи зовсім непридатні укриття непотрібними речами, списаними за державний кошт…

Хтось наживається на системі здоров’я, списуючи ліки та послуги на ветеранів, військових…

Хтось наживається на реформі освіти, втискаючи туди усе, що й сам не може збагнути…

Чи замислювалися «реформатори» про наслідки? Про те, що їхні нащадки пожинатимуть плоди?

А вони їх точно пожинатимуть, адже ми усі пов’язані між собою. Ми маємо спільне коріння, яке сягає глибиною в добу міді та бронзи.

Лише в каміння немає коріння!

Тож, вчімо історію, друзі і не наступаймо на ті самі граблі знову та знову.

Бажаю нам миру. Треба відбудовувати нашу державу.

Тут більше не буде ні мудрої притчі, ні казки чи порівняння.

Ми не каміння, яким можна розкидатися…

Ми люди, яким властиво думати!

Кінець