Ярослав Вічний - Шлях до себе, три історії, Ярослав Вічний

- Андрію, я теж хочу, щоб наші стосунки були кращими, але ти постійно звинувачуєш мене в тому, що я не приділяю тобі достатньо уваги. Я працюю багато, бо хочу забезпечити нам гідне майбутнє. Невже ти цього не розумієш? - з відчаєм вигукнула вона

Розділ 1

Максим прокинувся з важким відчуттям тривоги, яке вже стало звичним. Він глянув на годинник - вже 7:30 ранку, час збиратися до університету. Максим зітхнув і почав збирати свої речі, намагаючись не думати про те, що його чекає.

Коли він увійшов до аудиторії, всі погляди одразу звернулися на нього. Максим відчув, як його серце прискорилося. "Вони всі дивляться на мене. Напевно, думають, що я знову щось зроблю не так", - прокрутилося в його голові. Він обережно сів на своє місце, намагаючись не привертати до себе уваги.

Під час лекції викладач попросив студентів вийти до дошки та презентувати свої проекти. Максим відразу відчув, як його охопив страх. Його долоні вкрилися потом, а серце гучно калатало. "Я не можу цього зробити. Всі будуть дивитися на мене і думати, що я невдаха", - паніково подумав він.

Коли викладач викликав Максима, той ледве зміг підвестися зі свого місця. Він ледве стримував тремтіння в голосі, намагаючись розповісти про свій проект. Але з кожною хвилиною його нервозність зростала, і він почав плутатися в словах. Він відчував, як на нього дивляться всі студенти в аудиторії, і це лише посилювало його тривогу.

Коли Максим нарешті сів на своє місце, він відчув величезне полегшення. Але водночас він був засмучений тим, що знову не зміг впоратися зі своїми страхами. "Вони всі думають, що я невдаха. Я ніколи не зможу стати впевненим у собі", - гірко подумав він.

Після занять Максим поспішив додому, намагаючись уникнути спілкування з однокурсниками. Він знав, що вони, напевно, обговорюють його виступ і сміються з нього. Максим відчував себе ізольованим і самотнім.

Коли він дістався до свого невеликого гуртожитку, Максим одразу кинувся на ліжко, намагаючись заспокоїтися. Він глибоко дихав, але тривога не відпускала його. "Чому я не можу бути таким же впевненим, як інші? Чому мені завжди так важко?" - питав він сам себе.

Раптом Максим помітив на столі рекламне оголошення. Це був анонс семінару "Шлях до психологічної зрілості", який організовував місцевий молодіжний центр. Максим уважно прочитав інформацію. Семінар обіцяв допомогти учасникам краще зрозуміти себе та розвинути навички впевненості.

Максим замислився. Можливо, це саме те, що йому потрібно, щоб подолати свою тривожність? Він відчував, що постійно перебуває в полоні своїх страхів і невпевненості. Можливо, цей семінар допоможе йому знайти вихід?

Не роздумуючи довго, Максим вирішив зареєструватися на семінар. Він сподівався, що зможе знайти там підтримку та поради, які допоможуть йому стати більш впевненим у собі. Максим розумів, що зміни не відбудуться одразу, але він був готовий докласти зусиль, щоб подолати свої страхи.

Наступного дня Максим прокинувся з відчуттям надії. Він знав, що попереду на нього чекає багато роботи над собою, але був готовий до цього. Максим зібрав свої речі та вирушив до молодіжного центру на перше заняття семінару. Він сподівався, що зможе нарешті знайти шлях до самопізнання та впевненості в собі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍