Раймонд Коурі - Останній тамплієр

багато-багато років — і у цьому було щось містичне. Це відчуття запаморочувало їй голову іще на суходолі — відчуття того, що вона ось-ось доторкнеться до залишків давно забутих цивілізацій, що впродовж століть лежали під шаром піску і землі. А коли ці залишки знаходилися під товщею води, то захват і піднесення були іще сильнішими.

Втім, сьогоднішнє занурення мало завершитися успіхом — це однозначно. Більшість розкопок та занурень починалися зі сподівань на якесь велике відкриття, але дуже часто вони завдавали лише розчарувань. Цього разу все було по-іншому. Низка доказів, що привела їх до цього озера, сам зміст закодованого листа, а також ті крайнощі, на які готові були піти люди, щоб заволодіти цією таємницею, — все це вказувало на те, що Тес була на межі археологічного відкриття набагато важливішого за ті, які вона досі — міркуючи прагматично — сподівалася зробити.

Вони вже були на шість метрів під водою і продовжували повільно знижатися. Від холоду води і жару передчуття, їй здавалося, що наче ожила кожна найдрібніша часточка її тіла. Тес поглянула угору — туди, де на поверхні вигравали сонячні зайчики. Днище дідового човна мирно погойдувалося у неї над головою. Видимість була добра, враховуючи те, що фактично вони знаходилися у перегородженій річці, але темрява швидко насувалася на них зусібіч.

Дна і досі не було видно. Тес увімкнула освітлювальний прилад, що тримала у руках, і його яскравий промінь, за кілька секунд набувши повної потужності, висвітлив страшнувату чорноту попереду неї. Перед її очима танцювали якісь маленькі часточки, течія повільно тягнула їх повз неї — до греблі. Тес поглянула на Рейлі, що опускався поруч із нею, і раптом зграйка форелі із цікавістю зупинилася неподалік, а потім чкурнула геть і зникла в темряві.

Вона помітила, що Рейлі показує рукою вниз, і побачила, як мало-помалу унизу почало вимальовуватися дно водосховища. Спочатку Тес трохи розгубилася: мул і осад накопичувалися роками після того, як на початку сімдесятих збудували греблю, але однаково дно водосховища було інакшим, ніж звичне для Тес морське дно. Фактично воно мало вигляд того, чим воно насправді й було — затопленою долиною, усіяною валунами і стовбурами дерев. Майже скрізь його вкривали густі темні водорості.

Вони пливли пліч-о-пліч, змінюючи напрям, пильно вдивляючись у дно, і врешті-решт треновані очі Тес першими помітили те, що вони шукали. Старий сказав правду: перед ними лежали залишки селища, ледве помітні у цьому химерному, майже інопланетному ландшафті.

Спочатку Тес тільки й могла побачити, що скупчення напівзруйнованих кам'яних стін, потім її очі призвичаїлися, і вона поступово почала розбирати їхні форми і, утворювані ними правильні геометричні фігури. Вона потягла за собою Рейлі іще нижче і тепер вже могла побачити вулицю, а на ній — будинки. Вони линули вперед, вдивляючись у руїни давнього селища, висячи над ним у зловісній темряві, наче космічні дослідники над поверхнею чужої й непривітної планети. Це було сюрреалістичне видовище — голі віти мертвих дерев погойдувалися у слабкій течії наче ваблячі руки привидів.

Раптом якийсь рух змусив Тес кинути швидкий погляд ліворуч — то косяк маленьких рибок, що паслися у водоростях, перелякано кинувся врозсип у рятівну темряву. Знову поглянувши вперед, вона побачила, як будинки змінилися вигоном. Рвонувшись до нього, Тес помітила чорний пеньок товстого дерева, тонкі залишки його напівзгнилих гілок злегка поколихувалися у придонній течії. Так і є: вони знайшли плакучу вербу. Вона мимоволі скрикнула, але замість крику вийшов різкий викид повітря, і хмаринка бульбашок вискочила з її регулятора і понеслася догори. Очі Тес забігали туди-сюди, пильно позираючи навкруги. Вона знала — десь зовсім поряд має бути колодязь. Тут до неї приєднався Рейлі й незабаром помітив його: у кількох метрах від пенька знаходилися залишки того, що колись напевне було колодязем. Тес кинулася уперед, промінь її ліхтаря пробив стіну темряви і... — там, неподалік, з мороку випливли стіни церкви; вони сумно і велично здіймалися догори.

Тес поглянула на Рейлі — той плив поруч, споглядаючи виниклу картину з не меншим захватом і благоговінням, ніж вона. Різко змахнувши ногами, вона хижою птицею кинулася вниз на споруду, що бовваніла попереду. Під її стінами ззовні скупчилося багато мулу, який слугував тепер підпорою. Замість даху були лише його жалюгідні залишки. Поводивши променем ліхтаря по стінах, Тес пересвідчилася, що церква тепер була, мабуть, у стані набагато гіршому, ніж сімсот років тому, коли її знайшли тамплієри.

У супроводі Рейлі Тес шугонула вниз і проникла всередину через портал, у якому скособочено висіли двері. Потім вони повільно попливли далі вздовж підводної галереї колон, декотрі з яких, обвалившись, лежали на підлозі. Завдяки стінам, що слугували перепоною, всередині церкви осаду накопичилося небагато, і це полегшувало пошуки могильної плити. Не відриваючись одне від одного, Тес і Рейлі повільно просувалися вперед, і промінь ліхтаря утворював калейдоскоп тіней у западинах по обидва боки від них. Тес озирнулася, фіксуючи у пам'яті кожен химерний предмет і кожну химерну тінь, намагаючись при цьому стримувати несамовите калатання свого серця.

Коли портал залишився позаду, і його поглинула темрява, вона дала знак Рейлі й різко пірнула вниз. Він пірнув услід за нею. Там, на підлозі, виднілася велика тріснута камінна плита, і Тес здогадалася, що це — частина вівтаря. Його вкривав товстий шар намулу, в якому принишкли маленькі раки. Перевіривши час, вона дала Рейлі сигнал розчепіреними пальцями обох рук. Це означало, що за десять хвилин вони мають розпочати підйом; для тривалої декомпресійної затримки в балонах залишалося замало повітря.

Тес знала, що таємниця ховається десь неподалік. Повільно рухаючись на висоті кількох сантиметрів над підлогою церкви, вона потихеньку змітала з неї намул, намагаючись не збурити сильну куряву. Могильних каменів ніде не було видно — лише якісь дрібні уламки та мул, з якого вискакували перелякані вугри. І тут її легенько штовхнув Рейлі. Він щось сказав, але спотворений металічний звук його голосу загубився серед булькотіння бульбашок, що вискочили із його мундштука. Тес побачила, як він простяг руку і змахнув намул та камінці з маленького алькову. На підлозі