Тетяна Гуркало - Стара казка про принцесу, Тетяна Гуркало

А Ваня ляснув себе по лобі, з тупотом вибіг і повернувся назад досить швидко, із забутим у шинку їжаком у руках.

— Ось, — сказав урочисто. — Він уміє шукати дівчат. І Перчика знає. Вони всі вміють, але два інші пішли на полювання.

На Ваню всі присутні подивилися з цікавістю.

Бранець дивився з таким виразом, ніби дуже хотів запитати, а чи не плаче за Ванею дім для душевнохворих, але не наважувався.

Томія дивилася з цікавістю, перемішаною з надією.

Ленц із повагою.

А Дамір і Шелест з однаковим сумнівом.

— Я за допомогою їжаків за Томією йшов. Потім, правда, відпустив, коли наздогнав. Не думав, що знову мало не втрачу. Їжакам і їсти треба. І спати. І взагалі, зазвичай вони не дуже швидко пересуваються.

— О, — сказав Ленц. — Значить, їжаки нам вкажуть напрямок, і ми почнемо гонитву. І що швидше, то краще. А то мало що з нею встигнуть зробити.

— Тільки Льєну треба сказати, — нагадала Томія.

— І взяти амулети, — згадав Шелест.

Про бранця тимчасово забули і він мало не втік. Довелося зв'язати його, засунути під ліжко, а потім тягнути жереб. Тому що Льєн все ще не повернувся, а з запискою могло щось трапитися.

У результаті Ваня, їжак, Томія, Шелест та Ленц вирушили в погоню.

А Дамір, який бурчав про те, що вони обов'язково без нього у щось вляпаються, пішов шукати Льєна.

Втім, міркував Дамір непогано і план «пройти найкоротшою дорогою від гостиного дому до дому дізнавачів і пошукати у всіх зустрінутих шинках» відмінно спрацював. Льєн знайшовся у третьому за рахунком. Він там сидів у компанії похмурого мужика і пив пиво. Мовчки. Чоловік теж мовчав. І Даміру обоє однаково не зраділи. А потім стали однаково сваритися, коли студент розповів, чому прийшов і де зараз решта компанії.

— Знайомся, це Варасса, мій так званий охоронець, — представив чоловіка Льєн, переставши сваритися. — Ще є Білаш, але він зараз звіти пише. І мені наказано нікуди без них із міста не йти.

Дамір з цікавістю глянув на Варассу. Той у відповідь зобразив пальцями незрозумілий знак коло голови.

— Він маг, — додав Льєн. — Гарний, краще за мене.

— Він допоможе нам? — спитав Дамір.

Льєн підвівся, покрутив головою, розминаючи шию, а потім рішуче сказав:

— Допоможе. Інакше я не пожалію і витрачу на нього останній заряд з амулету Малака, і він просто не зможе мене затримати.

— Хм, — озвався охоронець, але сперечатися не став. Теж підвівся і велів Дамірові: — Показуй куди йти.

— Ну, за всіма, — невпевнено сказав студент.

— Я на них маячки повісив, не загубимо, — похмуро сказав Льєн, допив пиво і нікого не чекаючи, пішов до виходу.

Студент та охоронець кинулися слідом. Дамір з явним полегшенням на обличчі, а Варасса хмурячись і бурмочучи щось неприємне про чиїхось там синків з шилом у дупі.