Рейчел Меддоу - Прорив. Корумпована демократія, держава-вигнанка Росія і найбагатша, найбільш руйнівна промисловість на земній кулі, Рейчел Меддоу

мають бути готові зробити так само. Дехто погодився. Переважна більшість — ні. Таким чином, Джордж Кайзер із «Кайзер-Франзіс ойл компані», а пізніше Банк Оклахоми, став бабаєм — Джорджем Соросом із Оклахоми, комунякою, який просто хоче змалювати уряд монстром. Він інвестував у сонячну енергетику, заради всього святого! Був одним із провідних оклахомських жертводавців. Ніхто не сумнівався, що родом він із Тусли, але його виставили американським віровідступником, який не розуміє належним чином високоінтелектуальних професіоналів вільного капіталістичного ринку. «Я від самого початку усвідомив, що мені пощастило не через мої надзвичайні людські якості або ініціативність, а більше тому, що дурням — щастить», — саме цей вислів Кайзера полюбляли перетирати його критики. А як щодо того, щоб не йти в ногу з американською ідеєю?

Виявилося, у критиків не було потреби так нещадно нищити Кайзера. Державні бюрократи й законодавці цілком приязно поставилися до пропозиції від «Континентал-Девон-Чесапік». Директор з бюджету Доерфлінгер, який рік до того радив оклахомським депутатам сім разів подумати, перш ніж продовжити знижку на горизонтальне буріння («Це безвідповідально для уряду виплачувати гроші у вигляді стимулу, якщо жодного стимулу непотрібно»), нині співав іншої. «Губернаторка схильна підтримати цю концепцію, — оголосив він, — і дякує галузі й законодавчим органам за співпрацю під час розгляду». Тимчасовий президент Сенату, Браян Бінгман, який вийшов до мітингувальників, щоб продемонструвати свою підтримку Мітингу за бурові установки, очікував, що пропозиція буде «сприйнята дуже позитивно». «Думаю, це дуже справедлива й розумна пропозиція», — заужавив Бінгман, який зробив особливий внесок у вирішення цього питання, оскільки займався нафтовим бізнесом.

У 2014 році в Оклахомі дотягли до останнього моменту два великих законопроєкти: сховище від торнадо для шкіл і податкові знижки на горизонтальне буріння. Закон про сховища було написано так, щоб він не коштував скарбниці штату жодної копійки. Усі розуміли, що законодавчі збори, у складі яких переважали республіканці, не збиралися збирати гроші (податки!) для зведення шкільних сховищ в усьому штаті. Натомість запропонований законопроєкт, як писав про нього місцевий репортер, просто «закликав до проведення у штаті голосувань, щоб надати місцевим шкільним округам з дозволу місцевих виборців більші повноваження щодо зведення сховищ від торнадо». Нехай рідні й близькі вирішують, чи варто їм витрачати важко зароблені копійки на захист дітей від стихійних лих. «Питання фінансування сховищ на місцевому рівні вирішували доволі цікаво, надавши шкільним округам дозвіл самим приймати рішення, чи потрібне їм сховище, і, якщо так, яким воно має бути і скільки вони за нього платитимуть», — пояснив речник губернатора. Парламентарії, як не сумно, проголосували за цей законопроєкт не дуже коректно — в останню хвилину, залишаючи місто.

Утім з горизонтальним бурінням вони справді пішли на «компроміс», тобто майже так, як пропонував Хамм і друзі: податок у 2% на кожне буріння упродовж перших трьох років (добра половина нафти й газу у типовій горизонтальній свердловині видобувається, і, відповідно, оподатковується у перші три роки). Це рішення подолало обидві палати законодавчих зборів, отримавши голоси переважної більшості. «Вагу нафти й газу важко переоцінити, а вони, чорт забирай, хотіли отримати на них кредитування, — сказав один із тих небагатьох республіканців-парламентаріїв, які голосували проти. — І побий мене грім, вони свій кредит отримали».

Єдиним сюрпризом наприкінці дня стало те, що промисловим лобістам вдалося зробити цю нову податкову пільгу постійною. Жодних обмежень у часі, жодних вдавань, що одного чудового дня вчителям і позбавленим сховищ від торнадо школярам Оклахоми вдасться покласти край «стимулюванню» буріння нафти й газу в їхньому штаті. Пропозицію, щоб закріпити 2% протягли перевагою усього в один голос: віцегубернатору губернаторки Мері Феллін довелося поспішити в Сенат, щоб переломити голосування «внічию». І податкові пільги, що їх Гарольд Хамм та інші великі нафтові цабе написали для себе, стали вічними. Шляху назад нема. Кілька депутатів намагалися жартувати. «У цій будівлі нема нічого постійного, — сказав речник Палати представників Джефф Нікмен під час обговорення законопроєкту. — Я свято переконаний, що якби Елвіс помер у цій будівлі, то він був би сьогодні живий». Але удачі отримати 75% голосів, необхідних для підвищення податку бурильникам, прийти більше не судилося.

Щойно надійшли хороші новини, голова правління і нормативно-правових справ «Континентал ресорсес» почав обдзвонювати друзів. «Ти не повіриш, — сказав він одному колишньому колезі, — ми отримали її на постійній основі».

«У Гарольда [Хамма] грошей не стане, щоб заплатити тобі стільки, скільки це коштує», — відповів друг.

Коли через кілька років по тому дірка в бюджеті штату сягнула 1 мільярда доларів і наслідки великої нафтогазової перемоги стали очевидними, Майк Кантрелл озирнувся назад і його охопив справжній жаль. Але він дивився у минуле з цілковитим розумінням, наскільки це було просто зробити, наскільки гроші, як він сказав, завжди були в політиці козирем, сильнішим за заслуги. Наскільки безпардонно промисловість панувала над людьми, обраними, щоб її контролювати. «Пригадуєте, що сказав Білл Клінтон, коли його впіймали [зі стосунками з Монікою Левінскі] і він мусив вибачатися по національному телебаченню? — сказав Кантрелл. — Ніколи цього не забуду. «Я зробив через це найгіршу з усіх причин. Я зробив це, тому що міг». І саме тому вони це й зробили. Тому що могли».

РОЗДІЛ 22

«Ми цінуємо наші відносини»

Щойно російський президент Владімір Путін почав говорити, оператор взявся його знімати. Притлумлений коричневий відтінок драпіровок позад нього слугував вигідним тлом для рішучих переливів кольорів на прапорах Російської Федерації, розташованих по краях кадру, над обома плечима Путіна. Ліворуч від камери був звичайний триколор — червона, синя і біла смуги. Праворуч від камери був такий самісінький прапор, але з позолоченим російським гербом по центру, що додавало йому царсько-імперського флеру. «Добрий день, друзі, я дуже радий вас усіх бачити. Ми збираємося зробити ще один важливий крок з розробки перспективних газонафтових родовищ в Арктиці, — почав Путін, його руки вільно лежали на столі, пальці — переплетені. — Практика показує, що практично неможливо або щонайменше дуже важко втілити в життя самотужки такі великі високотехнологічні проєкти, проєкти світового масштабу й значення. Сьогодні комерційний успіх визначається ефективною міжнародною співпрацею».

Тут, на міжміському відеозв’язку, перебував Путін, який намагався знову цитувати того російського популярного поета: «Возмемься за руки друзья. Чтоб не пропасть по одиночке».

Утім усе, що не увійшло в тісний кадр, кімната, з якої вівся відеозв’язок, і місце події, здається, йшло врозріз із посланням Путіна про дружбу. Російський президент був маленьким чоловічком в одній з багатьох печерних салонних порожнин його приватної резиденції в Сочі, він сидів