Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

    Рьяні, дізнавшись, куди ми прямуємо, задумався і став досить дивно поводитися. Він явно не бажав возз'єднання зі своїми приятелями. Поки солдати перевіряли шатл на наявність контрабанди ми вирішили поговорити з ним. Хоч і не вітаються задушевні розмови з ціллю яку пізніше слід знищити, але нам хотілося розібратися в поточній ситуації.

     —  Р'яні, розкажи нам, з чого б це тебе звільняти твоїм товаришам саме зараз, адже вже понад місяць вони навіть ніяк не реагували на твій арешт? -- запитав у нього я.

     —  Все просто,- почав говорити він,- Я не дуже то й потрібен моїм колишнім товаришам. Уся справа в політиці, якщо я правильно зрозумів ваші розмови, хтось викрав доньку основного кандидата в губернатори Тізурі і зажадав мене як викуп, це так? - запитав він.

     —  Так усе саме так,- підтвердив я.

    —  Тоді все стає ясно. Той, хто вас найняв, отримає подяку Тізурі, ну як додатковий елемент він отримає компромат. Зв'язки Тізурі з повстанцями, усім буде начхати, що він погодився на обмін заради своєї доньки, усі запам'ятають сам факт справ із повстанцями.- відповів Рьяні.- Мене ж як можливого свідка вам, найімовірніше, уже замовили, так само як і людину на тій стороні. Вас я впевнений знищать на виході з підконтрольної повстанцям зони, офіційно буде помилка якогось командувача нижчої ланки.

    —  Блядь,- вилаявся я не стримавшись. Ну що за життя, закінчилася одна жопа, через короткий час нова.

    — Згоджуся з тобою,- підтримав мене Ріг і вилаявся своєю рідною мовою.

    —   Я так зрозумів, що вгадав,- усміхнувся Рьяні.

    —  Так правильно ти зрозумів. А що ти сам не хочеш до своїх друзів повернутися? -- запитала Ліка в нього.

    —  Моїх людей знищили ще два місяці тому, частково самі так звані друзі, частково національна гвардія під час мого затримання, - почав відповідати Рьяні.

         —   У вас розкол? - запитала Ліка.

    —  Можна й так сказати,- відповів Р'яні,- Я завжди займав помірковану позицію і був проти силових варіантів вирішення питань. Марні та Сол були навпаки за силове протистояння. До чого це призвело можете судити самі, зігнавши всі свої сили на захоплення заводів Тізурі, вони повністю оголили інші важливі місця. Вплив повстанців впав практично до нуля. Зараз єдине місце, яке вони контролюють, це частина заводів Тізурі. 

  —   А з чого взагалі ви вирішили захопити ці заводи? -- запитав я.

  —   Близько року тому вийшла на зв'язок із нами одна людина і запропонувала допомогу в здійсненні здобуття незалежності однієї з планет технократії, якщо ми допоможемо захопити майно одного мільярдера, -- відповів Р'яні, -- Я був проти, ми ще не готові були до демонстрації своєї сили, але, як бачите, це ні до чого не призвело. Більшістю наважилися вплутатися в цю авантюру, а мої люди стали гинути в різних дивних випадках, а незабаром і мене захопили під час звичайного походу в ресторан.

   —  Значить і ти вважаєш, що тебе злили? - запитала Ліка.

   —  Так, на жаль, так,- відповів Р'яні й перестав реагувати на наші слова.

   —  У вас на борту шатла є обладнання, яке входить до забороненого списку,- звернувся до нас один з офіцерів, які контролюють огляд шатла.

   —  Нічого знімати не будемо,- відповіла Ліка.

   —  Не треба нічого знімати,- відмахнувся офіцер,- Встановити самознищення на обладнання з цього списку на випадок демонтажу. Наш фахівець встановить сигналізацію і знатиме про спроби демонтажу.

     З такою вимогою довелося погодитися. У ній нічого надприродного не було, а тому ми витратили ще п'ятнадцять хвилин на встановлення режиму самознищення та сигналізації.

    Благо, що фахівець, наданий військовими, працював швидко і чітко, не намагаючись встановити щось ще додатково. Тож через півгодини ми знову піднялися в повітря і попрямували на місце зустрічі для обміну полоненими.

   Але тільки-но ми перетнули умовну лінію, яка відгороджує територію, контрольовану повстанцями, на шатлі заревіла бойова тривога. Ми як прописано в інструкціях одразу застрибнули на свої місця і, пристебнувшись, стали шукати джерело тривоги.

    На жаль це було вже пізно. Нам у нижню мушлю прилетіла протизенітна ракета, яка розпорошила б на атоми цивільний шаттл, але наш колишній десатний бот лише кинуло метрів на сорок убік і на двісті вниз, поки компенсатори не впоралися з різкою зміною напрямку руху.

    — Якого х*я,- закричав я, взявши на себе управління протиметеоритними знаряддями.

    —  Ле Ха нова ціль,- крикнула Ліка. А я помітив п'ятірку ракет, що летять у наш бік.

    —   Бачу, вирішили не дріб'язково тварюки,- крикнув я і сконцентрувався на тому, щоб збити якомога більше ракет. Це було вельми непросто зробити, Ліка робила протизенітний маневр, а тому повністю знищити залп мені не вдалося. Ще одна ракета влучила в наш щит, але тут Ліка примудрилася підставити під постріл лобовий сектор, а там стоять найпотужніші після нижньої раковини дефлектори щита. Тож крім різкого кидка вниз ця атака нічим не закінчилася.

     —  Лобовий щит одинадцять відсотків, нижня раковина двадцять три. Намагаюся перерозподілити енергію,- доповів Невіс, який сів на посаду керуючого щитами.

     —  Реактор вивів на дев'яносто відсотків,- доповів Ріг, який виконує роль енергетика.

     —  Відмінно перезаряджу щити,- зрадів Невіс.

     —  Готуєм-с-с-я-я-я,- почувся крик Ліки, але вона запізнилася, на наш шаттл обрушилися постріли зенітних знарядь, причому відразу з чотирьох різних точок.

    —   Щити падають,- крикнув Невіс.

    —  Терпіть,- крикнула Ліка і кинула шатл до землі. Причому не просто відключивши антигравітаційні подушки, ні, вона ввімкнула реверсний режим і ми буквально за три секунди опинилися біля землі. Але на висоті десяти метрів вона вивела шаттл із падіння і ми помчали між деревами.

      —  Перегрів головного енерговода подушки,- Повідомив Троді,- Переводжу на резервні.