Олександр Шаравар - Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар

      Але навіть у такому вигляді двометровий мужик викликав повагу. Судячи з його виразу обличчя, він був не дуже радий поверненню до своїх ідейних друзів. Якщо бути точнішим, він узагалі був не радий цій події.

     Куратор від організації почав нас підганяти. Але ми морозилися по максимуму, ще дві години тому ми відправили документи до секретаріату губернатора з приводу діяльності нашого ордену на території, підконтрольній губернатору.

     Зараз нам залишалося лише чекати дозволу. Якщо ми почнемо діяти без нього, то будемо прирівняні до бандформування, і будь-який представник влади матиме право нас заарештувати, щоправда, не судити. А силові структури отримають дозвіл на силові методи затримання.

     Так, що просто зараз у нас сталася "поломка" антигравітаційної подушки нашого шатла. І в нас вийшло законне право дещо відкласти виконання замовлення.

     Наразі шатл висів в ангарі орендованому нами в гравітаційному захопленні, а я, Рог і Ліка, займалися тим, що шукали несправність основної антигравітаційної подушки шатла.

     —   Я вам наказую негайно летіти виконувати завдання,- нудів уже, напевно, півгодини цей мудак, який через недогляд є куратором організації. Ліка вже пообіцяла відправити скаргу на нього від свого імені Франку. За її словами, не прийнято агентам її рівня давати завдання провінційним куратором. Так, не заборонено, але не прийнято, вважається, що лише секторальний куратор може підібрати найбільш підходяще завдання для агента такого високого рівня.

     —  Вибач, але на несправній техніці ми туди не вирушимо,- уже вдвадцяте відповіла Ліка.

     —  Я дивлюся, у тебе рейтинг завищений, - почав говорити він, - Що передком своїм його заробила? - перейшов на образи цей дегенерат.

     —  Видимо так,- відповіла Ліка, намагаючись стриматися. Убивство куратора точно буде темною плямою в нашій репутації.

    —  О зізнаєшся, завжди вважав, що ви баби тільки й умієте трахатися,- уїдливо заявив він.

    —  Ну так,- відповіла вже заспокоївшись Ліка і зробила жест Рогу.

    Ми для себе розробили простеньку жестову мову, для ситуацій коли могли перехопити наш зв'язок навіть між нейромережами. Тож показаний жест означав прохання використати свою отруту. Непомітну отруту.

    Що Рог і поспішив виконати. Він за час польоту встиг розробити кілька нових складів. Ось і один з останніх починав омертвіння нервових волокон. Причому робив настільки непомітно, що коли звертали увагу, було вже пізно, і для виживання потрібно було робити пересадку мозку в інше тіло.

       Ми всі відразу ж після чергового винаходу отрути відразу розробляли антидот і вводили його собі в організм. Тож отрути Рога для нас були нешкідливі. Рог за допомогою Ліки зміг переналаштувати наноботи своєї нейромережі, і саме вони зараз займалися рознесенням отрути повітрям.

      Тож куратор просто перебуваючи поруч із нами надихався отруєними наноботами, і тепер на нього чекає кілька років повільної смерті. Навряд чи у нього знайдеться більше ста мільйонів кредитів на пересадку мозку в спеціально вирощене тіло. 

      Ліка зрозумівши, що куратор уже оброблений, щиро зраділа. Хоча зовні це ніяк не було показано. Але мій псионічний дар, що потихеньку розвивається, дедалі сильніше починав відчувати емоції людей, тож її щира радість мене розвеселила.

      Цікаві емоції випромінював Р'яні, він не вважав нас ворогами, а спостерігаючи за нашими діями він уже зрозумів, що ми саботуємо завдання, і відверто розважався, слухаючи нашу сварку з куратором.

     Тільки через чотири години ми нарешті отримали дозвіл на роботу на території цієї зоряної системи. Причому отримали ми його в останню секунду відведеного за правилами часу на ухвалення таких рішень.

    Тож одразу після отримання дозволу Ліка з Рогом швидко зібрала антигравітаційну подушку і встановила її на місце, прикривши листом броні. Куратор уже двічі йшов і знову повертався до нас в ангар. А коли ми вже повідомили йому про те, що готові починати виконання завдання, він навіть зловтішно посміхнувся.

    Точніше він просто посміхнувся, але я відчув зловтіху, що просочилася від нього. Тож ми ще раз переконалися, що із завданням буде не все чисто. Озброївшись і одягнувши середні скафандри, ми перебралися в шаттл і стартували зі станції.

    І тут почалася перша проблема, нас не хотіли пропускати на планету, у зв'язку з тим, що у нас на борту були знаряддя протиметеоритної оборони. Ще раз повторю шаттл наш конверсійний і зброєю не володіє, а значить проходить як цивільне судно підвищеної безпеки. І протиметеоритну оборону вважати зброєю може лише повний ідіот.

    Але тут нас виручив знову статус ордена. Ми не стали оскаржувати прирівнювання шаттла до військового судна, ми просто надали дозвіл на використання важкого озброєння.

    Диспетчер залишився ні з чим, його повноважень не вистачало на заборону для нас. Ми не порушували місцевих законів, а тому всі його претензії були повністю безпідставні. У цій системі проти подібних дозволів міг піти лише губернатор і його заступники, але вони такою дурницею займатися, звісно, не будуть.

      Тож посперечавшись хвилин п'ять перед зануренням в атмосферу планети з диспетчером, ми продовжили свою дорогу тільки після того, як знаряддя проти космічної оборони перестали слідувати за нами.

     Це завдання починало подобатися нам дедалі менше. Але ж це був лише найпростіший етап цього замовлення, просто спуститься на планету. Основна проблема була в тому, що нам потрібно було проникнути в блоковану зону з повстанцями. І хоч ми і отримали дозвіл, вибитий Тізурі для нас на проліт у заборонену зону, легше від цього не ставало.

    За двадцять кілометрів до зони, яку зайняли бунтівники, нам довелося сісти на поверхню і надати шатл на перевірку національній гвардії планети. Це було потрібно для того, щоб ми не провезли заборонену контрабанду в зону зайняту повстанцями.