Віталіна Весела - Загублена душа, Віталіна Весела

— Гей, чого ви чекаєте, беріть воза з кіньми, збирайте поранених та везіть їх до лікаря, з такими ранами самостійно не впоратись!

Отримавши наказ, люди заметушилися, і згодом поранених по всьому місту почали звозити до будинку лікаря. Відділ Святого Храму в герцогстві Гілберт пустував, бо архієпископ Оландер не хотів допомагати герцогу, тож і своїх священників сюди відправляв тільки тоді, коли надходив прямий наказ самого імператора, та й то відправлялися тільки найслабші та най нездарніші священники, що були не потрібні Оландеру. Тож лікувати хворих в герцогстві можна тільки традиційним способом, тобто за допомогою ліків на основі трав, або алхімічного зілля.

Філіпп підійшов до Олівії, і з близької відстані, коли навколо вже стало видно, він нарешті помітив, що його сестра виглядає зовсім блідою.

— Ти як?

Якщо подивитися на неї з боку, то її вигляд був, мʼяко кажучи, не з приємних, для співбесіди. Вона згорблено сиділа на деревʼяній діжці, з голови до ніг замурзана в багнюку та чорну кров монстрів, в перемішку з власною червоною. Її шкіряний обладунок був подертий то тут, то там, кігтями Гарпії. Її волосся, що колись було зібране у міцний хвіст, тепер було закудлане, засмоктане та брудне. Її руки, вкриті мозолями від руківʼя меча, знесилено тремтіли. Коли Філіпп заговорив до неї, вона повільно підняла голову, та подивилася на нього жалісливим поглядом. Її нога відмовлялася рухатись, а поранена спина все сильніше боліла, зараз їй наче малій дитині, по справжньому захотілося, щоб хтось попіклувався за неї. Вона насупилася, а її щоки ображено надулися.

— Я поранилася, нога болить, і спина, сама не дійду до замку.

Вона зробила це не навмисне, але Філіпп аж рота прикрив рукою, бо такою Олівію він ніколи ще не бачив. Дійсно, вона його молодша сестра, і тепер, коли його очі нарешті розкрилися, він більше не хотів їх закривати, бо як можна було всі ці роки не помічати таку маленьку сестричку, він був просто дурнем.

— Добре, я зрозумів тебе, — відповів він, нишком посміхаючись, він підійшов та присів спиною до неї, — давай я донесу тебе на спині до замку, Сара допоможе тобі прийняти ванну, а я покличу герцогського лікаря.

Олівія здивувалася, але відмовлятися не хотіла, бо сама б не дійшла, та й чекати на когось іншого не хотіла, бо сил зовсім не лишилося. Тож вона мовчки видерлася на спину братові, міцно обхопивши його обома руками, таким чином вони попрямували до замку.

Десь між зовнішньою та внутрішньою стінами фортеці, Оскар Гілберт стояв на полі, вкритому трупами монстрів, та деяких поранених воїнів. Він озирнувся, навколо вже світало, і той хаос, що спричинили Гарпії припинився, більшість монстрів було затримано на цій лінії основними військовими силами, їм допомагали лучники на стрілецьких вежах, та арбалети на зовнішній стіні. Але по при всіх їхні зусилля, деяка частина монстрів, все ж прорвалася в місто, і він боявся зайти крізь ворота, і побачити той жах, який вони могли наробити.

Та як би Оскар не боявся, на його подив, в місті ситуація була не на стільки плачевна, як він очікував. По дорозі до замку, він дізнався, що цієї ночі, боротися за місто вийшли Олівія з Філіппом, капітан Джоіль та помічник Шен на східній частині, та Фіона Кольт зі своїми магами в центральній та південній частині, а на північній, де був розташований замок Гілберта, боронили чергові воїни, що цієї ночі залишалися на варті в замку. Не захищеною лишилася тільки західна частина, та схоже, що доки туди добралися Гарпії їх лишилося вже не багато. Пройшов дощ, і почало світати, тож вони просто пролетіли повз цю частину міста. Та все ж кілька десятків Гарпій втекли в західному напрямку, і якщо вони раптом, змінять свій курс трохи південніше, то за кілька діб, можуть потрапити на територію Магічної Вежі, тоді маги з ними розберуться. Але якщо полетять зовсім на південь, то потраплять на територію Столиці, тоді точно будуть жертви. Оскар вирішив, що краще буде попередити інші герцогства, якщо вони будуть готові, то жертви можна буде звести до мінімуму. Тож він одразу відправив гінців до всіх герцогств з попередженням про небезпеку, які залишаться там щоб швидко попередити Оскара на випадок нападу монстрів через будівлю телепортації. Трохи згодом, він збере по загону хороших воїнів, щоб відправити їх вартувати в кожне герцогство. Як головнокомандувач імперської армії він зобовʼязаний відловити всіх монстрів, що пробралися з гір через його герцогство, та потрапили до імперії.

Коли він повернувся до замку, то дізнався, що Олівія була поранена Гарпією, він був дуже засмучений цією новиною, адже ні він сам, ні його племінник Філіпп не отримали жодних поранень, окрім кількох дрібних синців, чи подряпин, тоді як тринадцятирічна дівчинка, що без належного досвіду мусила справлятися з такими тварюками лежала зараз з роздертою спиною і, на жаль, той старий йолоп Оландер, позабирав усіх священників, хоча в теперішній ситуації, їм би допоміг навіть най слабший серед них. Трохи об мудрувавши цю ситуацію, Оскар написав листа, та попросив одного з магів Фіони, що міг принаймні в один бік використати коло телепортації до Магічної Вежі, наказавши віддати листа прямо в руки принцу Алену.