Ален Бадью - Століття

105

Я свідомо вживаю слово «буття», адже без вагань вписую себе в «західну» онтологічну традицію. Не слід забувати, що це рішення як таке було переоцінене в рефлексії Франсуа Ларюеля. Для нього на заваді до реального стоїть філософське рішення перетворити буття на центральний концепт. Доступ до реального гарантує радше (у цьому випадку, до речі, несподівано) «наука», те, що Ларюель називає «бачення-в-Єдиному». Такий підхід, що призупиняє філософське рішення, називатиметься не-філософією. Щодо подробиць, що, як завжди, вартують уваги, читайте «Філософію та не-філософію» (François Laruelle, Philosopie et non-philosophie, Liège-Bruxelles, Pierre Mardaga, 1989).

106

Безперечно, незле завершити цей легкий дотик до століття прочитанням головної статті Ґеделя «What is Cantor’s Continuum Hypothesis?» Повторюся: те, що «структуралістські» роздуми наситили цих авторів, сьогодні не означає, що ми можемо уявити собі філософію без вивчення канонічних текстів Кантора, Фреґе і Ґеделя. А також великих філософських текстів Жана Каває, Альбера Лотмана і Жана-Тусена Дезанті, для яких вирішальну роль відіграє математика.

107

Щодо питання Бога, відсилаю до першого розділу мого «Короткого трактату перехідної онтології» (Alain Badiou, Court traité d’ontologie transitoire, Seuil, 1998), що називається «Бог помер» [Dieu est mort]. Німецькі перекладачі винесли цю назву в заголовок усієї книги — «Gott ist tot». Що стосується смерті Людини, пропоную звернутися до моєї книги «Етика. Нарис про усвідомлення Зла» (Alain Badiou, Étiąue. Essai sur la conscience du Mal, Hachette, 1993, Nous, 2003). У ній я розглядаю дискурс прав людини. Загалом, якщо згадати давнє анархістське гасло, максима має бути такою: «Ні бога, ні людини».

108

В «Обставинах-2» (Alain Badiou, Circonstances 2. Irak, foulard, Allemagne/France, Paris, Lignes & Manifeste, 2004) я пропоную злиття Німеччини та Франції для того, щоб народилася нова сила, що скасувала б їхні початкові складники й підкорила б собі повільну та безладну європейську конструкцію.

109

Точна цитата мовою оригіналу: «...из всех ценных капиталов, имеющихся в мире, самим денним и самим решающим капиталом являются люди, кадри», — промова 4 травня 1935 р. у Кремлівському палаці перед випускниками військових академій. — Прим. пер.

110

Колективна монографія, опублікована свого часу під такою назвою, зібрала чимало молодих (чи менш молодих) карликів, спраглих публічно задушити великі інтелектуальні постаті 60-х років ХХ століття, як вже намагалися це зробити в занудливому опусі «Думка 68» (Luc Ferry, Alain Renaut, La Pensée 68, Gallimard, 1985) майбутній бонза Рено та майбутній міністр Фері.

111

У книзі «Вірогідність» (Guy Lardreau, La Véracité, Verdier, 1993) Ґі Лардро безнадійно намагається заснувати чуттєву (чи матеріалістичну) мораль на почутті, впровадженому стражданням іншого. На цій стадії він ще «новий філософ», навіть ідеолог гуманітарних втручань. Однак ми можемо стверджувати, що він ним не є насправді.

112

У розмові беруть участь Бруно Бостилс, Пітер Голвард, Елі Дюринґ. Париж, 2 липня 2002 р. Вперше опубліковано в вид-ні: Angelaki, august 2003, vol. 8, n. 2. Публікуємо з дозволу авторів. — Прим. пер.

113

Див.: Hallward, Peter. Badiou: A Subject to Truth. — Minneapolis: University of Minnesota, 2003. — Ch. 13.

114

Badiou, Alain. Circonstances 2, Irak, foulard, Allemagne/France. — Paris, Léo Scheer, 2004.

115

Badiou, Alain. Petit manuel d’inesthetique, Paris, Seuil, 1998.

116

Див.: Badiou, Alain, «Du cinéma comme emblème démocratiąue», in Critiąue, № 692-693 (Jan. 2005), pp. 4-13.

117

Щодо детальнішого розгляду Культурної революції, див.: Badiou, Alain. La Révolution culturelle: la dernière révolution? Paris, le Perroquet, 2002.

118

Бадью тут має на увазі Паскаля, Русо, Маларме та Лакана. Див. його «Генеалогію діалектики» в кн. «Чи можна мислити політику?» (Badiou, Alain. Peut-on penser la politiąue? Paris, Seuil, pp. 84-91.).

119

Forrester, Viviane, L’Horreur économiąue. Paris, Fayard, 1996.

120

Hallward, Peter. Absolutely Postcolonial: Writing between the Singular and the Specific. — Manchester: Manchester UP, 2001.

121

Дякуємо за дозвіл публікації видавництву Éditions Lignes та його директору Мішелю Сюрья. — Прим. пер. Цей текст написаний із кількох джерел і реорганізовує матеріали, які раніше готувалися з різними цілями. Основна частина тексту ґрунтується на лекції, прочитаної в Страсбурзі на початку 1991 року в рамках семінару, організованого Жаном-Жаком Форте і Жоржем Леєнберґером. Есей був опублікований разом із іншими виступами семінару в книжці «Політика й сучасність» (Paris, Osiris, 1992). Однак, прагнучи викласти аргумент змістовніше, я додав деякі короткі тези з виступу на колоквіумі про Луї Альтюсера, який за ініціативи Сильвена Лазарю відбувся в Університеті Париж-VIII весною 1991 року. Відтак я сформулював щодо цієї сукупності деякі ідеї про право, походження яких також розмаїте. Насправді вони народилися з тексту, який замовили Жан-Кристоф Баї та Жан-Люк Нансі для першого числа журналу «Alea», що, зрештою, не був опублікований. Але я переробив його для невеличкого есею «Про неясну катастрофу», опубліковану окремою книжкою 1991 року. Попри все, головна думка ще не була оприлюднена й, подана цілісно, як мені видається, зачіпає найістотніше: помислити зв’язок філософії та політики в акті «зняття шва», суворо дотримуючись переконання, що політика як така є місцем незалежної від філософії думки.

122

Див.: La Fiction du politiąue, Paris, Christian Bourgois, 1990.

123

Про цю зустріч варто прочитати тлумачення, яке запропонував Лаку-Лабарт у кн.: La Poésie comme expérience, Christian Bourgeois, 1986. Я виклав своє бачення в книзі «Маніфест філософії» (Le Seuil, 1989).

124

Maurice Blanchot, La Communauté inavouable, Éd. de Minuit, 1984.

125

Jean-Luc Nancy, La Communauté désœvrée, Christian Bourgeois, 1990.

126

Giorgio Agamben, La Communauté qui vient, Le Seuil, 1991.

127

До повного осягнення цього пункту широким загалом ще далеко. Ми завдячуємо Сильвену Лазарю більшою частиною категорійної розробки, що дозволяє розглядати політику як іманентну думку, або