Жозе Сарамаго - Прозріння

завтра ж таки на надзвичайному засіданні парламенту, що відбудеться у зв’язку з катастрофічною ситуацією в країні, санкцій, які здобудуть одностайне схвалення уряду, що повідомить про їхнє застосування його ексцеленцію президента країни. Тут прем’єр змінив тон, розкинувши руки, піднявши долоні на рівень плечей, Уряд нашої країни виявить глибоке розуміння, коли решта нашої країни, яка чесно виконала свій громадянський обов’язок і заслуговує за це найвищої похвали, прийде до столиці, наче люблячий батько, щоб нагадати частині населення столиці, яке відхилилося від правильного шляху, шляхетну притчу про блудного сина, нагадавши йому, що людське серце не знає таких поривів, які не можна було б простити, якщо буде щирим усвідомлення своєї провини, якщо буде повним каяття. Остання ефектна фраза прем’єр-міністра, Шануйте вітчизну, бо вітчизна дивиться на вас, супроводжувана барабанним боєм і музикою кларнетів, видобута з підвалів пліснявої вітчизняної риторики, була зіпсована кілька разів повтореною фразою, На добраніч усім, яка прозвучала фальшиво, хоч прості слова мають ту перевагу, що ніколи не брешуть.

У будинках, барах, тавернах, кав’ярнях, ресторанах, у політичних асоціаціях і дискусійних клубах, де зібралися виборці-прихильники партії правих, партії центру і навіть партії лівих, промова прем’єр-міністра широко коментувалася, хоч, цілком природно, по-різному й з різними відтінками. Більше всього радості ця промова принесла не тим, для кого вона призначалася, а членам партії правих, які, підморгуючи один одному, раділи з того, яку чудову практику застосував їхній лідер, що колись мала назву сьогодні-хліб-завтра-морква й у давнину застосовувалася переважно до віслюків і мулів, але в новітні часи зі зміною історичних обставин знайшла собі успішне застосування й у сфері людей. Тим часом деякі войовничі елементи вважали, що прем’єр-міністр мав би закінчити свою промову оголошенням про запровадження надзвичайного стану, що все сказане ним потім було зайвим, що із сучими синами можна розмовляти лише кийком і дубиною, що церемонитися з ними не випадає, що з ворогами розмова має бути коротка, ну й у такому дусі вони виражали свої емоції й далі. Їхні колеги заперечували, що таких крутих заходів оголошувати не слід, що прем’єр мав свої аргументи, але ці пацифісти, як завжди наївні, не знали, що бурхлива реакція непримиренних була лише тактичним маневром, який мав на меті підтримувати войовничий дух своїх прихильників. Щоб жити й існувати, потрібен був порядок і спокій. Представники партії центру, будучи опозицією й погоджуючись із фундаментальними вимогами, тобто нагальною необхідністю перекласти на когось відповідальність і покарати винних або змовників, вважали невиправданою суворістю запровадження надзвичайного стану, тим більше не знаючи, протягом якого часу він триватиме, й вони вважали, що в кінцевому підсумку було б абсолютно невиправданим позбавляти прав того, хто не вчинив іншого злочину, як скористатися одним із них. Чим же це може закінчитися, запитували вони, якщо будь-який громадянин може звернутися в конституційний суд. Набагато розумнішим і патріотичнішим, заявляли вони, було б утворити уряд національного порятунку, де були би представлені всі партії, бо позаяк реально існує ситуація колективної небезпеки, то її не варт намагатися розв’язати за допомогою надзвичайних заходів, бо якщо такий стан захоче запровадити партія правих, то вона втратить стремена, а незабаром ми побачимо, як вона випаде із сідла. Щодо прихильників партії лівих, то вони всміхалися на думку, що їхня партія візьме участь у коаліційному уряді, але насамперед їх тривожили результати виборчого процесу, в якому вони втратили багато голосів, бо якщо під час останніх виборів вони набрали п’ять відсотків голосів і досягли двох із половиною відсотків у першому турі цих, то тепер вони мусили задовольнитися жалюгідним одним відсотком і чорним майбутнім попереду. У результаті свого аналізу вони підготували комюніке, в якому стверджувалося, що, не маючи об’єктивних причин вважати, що голосування порожніми бюлетенями мало намір підірвати державний лад або стабільність системи, буде правильним визнати чистою випадковістю різницю між бажанням домогтися змін у такий незвичайний спосіб і пропозиціями прогресу, викладеними у програмі партії лівих. Не більше й не менше.

Були й такі люди, які вимикали телевізор, після того як прем’єр-міністр завершив свою промову, проте відразу не лягали спати, а розмовляли про своє життя-буття, були й інші, які майже всю ніч рвали та спалювали папери. Вони не були конспіраторами чи змовниками, просто вони злякалися.

Міністрові оборони, чоловікові суто цивільному, який ніколи не служив в армії, оголошення надзвичайного стану видалося заходом недостатнім, він хотів би оголосити стан облоги, тобто надзвичайний стан у найсерйознішому розумінні, без будь-яких поблажок, такий собі рухливий мур, спроможний ізолювати заколот, а потім розчавити його нищівною контратакою, Перш ніж чума й гангрена поширяться на ще здорову частину країни, застеріг він. Прем’єр-міністр визнав, що серйозність ситуації була надзвичайною, що їхня батьківщина стала жертвою підлого замаху на фундаментальні основи представницької демократії, Я назвав би це нещадним нападом на нашу систему, дозволив собі не погодитися з ним міністр оборони, Це справді так, але я думаю, і керівник держави погоджується з моїм поглядом, що, не втрачаючи з виду небезпеки нинішньої ситуації, аби мати змогу вдатися до якнайсуворіших дій і заходів, коли виникне така потреба, ліпше все-таки почати із застосування методів обережних, менш очевидних та, либонь, не менш ефективних, аніж вивести війська на вулиці, закрити аеропорт і розташувати батареї на околицях міста, І які ж методи ви пропонуєте, запитав міністр оборони, не роблячи найменшого зусилля, щоб приховати свою незгоду, Нічого такого, чого б ви не знали, хочу вам нагадати, що збройні сили також мають свою систему шпіонажу, Ми називаємо їх контррозвідкою, Не має значення, як ви їх називаєте, Атож, я розумію, куди ви хилите, Я знав, що ви мене зрозумієте, сказав прем’єр-міністр і водночас подав знак міністрові внутрішніх справ. Той узяв слово, Не розголошуючи тут подробиць операції, що, як легко зрозуміти, торкається вельми прихованих справ, навіть, можна сказати, справ надзвичайної секретності, я скажу, що план, опрацьований моїм міністерством, має на меті повне й систематичне проникнення в середовище населення, здійснюване за допомогою спеціально підготовлених агентів, завдяки діяльності яких ми зможемо з’ясувати причини того, що сталося, і підготуватися до застосування заходів, щоб ліквідувати зло на самому початку його виникнення, Я не сказав би, що йдеться про початок його виникнення, ми його вже маємо, втрутився до розмови міністр юстиції, Це лише слова, з легким роздратуванням зауважив міністр внутрішніх справ і продовжив, До цих заходів нам усім треба поставитися з великою серйозністю, з глибокою і повного конфіденційністю, уникаючи базікань на цю тему, бо шпигунські служби, які перебувають під моїм