Жюль Верн - 20 000 льє під водою

— Гм! — вимовив гарпунер, із сумнівом похитавши головою.

— Зауважте, шановний канадцю, — продовжував я, — якщо подібна тварина існує, якщо вона живе в океанічних глибинах, у водних шарах, що лежать на глибині кількох миль від поверхні моря, вона, безсумнівно, повинна мати організм величезної життєвої сили.

— А навіщо йому така сила? — запитав Нед.

— Сила потрібна, щоб, живучи в глибинах океану, витримувати тиск верхніх шарів води.

— Справді? — сказав Нед, дивлячись на мене прискаленим оком.

— Справді! І на доказ можу навести кілька цифр.

— Ет! Цифри! — зауважив Нед. — Цифрами можна оперувати як завгодно!

— У торговельних справах, Неде, але не в математиці. Вислухайте мене. Уявімо собі тиск в одну атмосферу у вигляді тиску водяного стовпа висотою в тридцять два фути[16]. У дійсності висота водяного стовпа має бути трохи менша, оскільки морська вода має більшу щільність, аніж прісна. Отже, коли ви поринаєте у воду, Нед, ваше тіло зазнає тиску в стільки атмосфер, себто у стільки кілограмів на кожний квадратний сантиметр своєї поверхні, скільки стовпів води в тридцять два фути відокремлюють вас від поверхні моря. Звідси випливає, що на глибині в триста двадцять футів тиск дорівнює десятьом атмосферам, на глибині в три тисячі двісті футів — ста атмосферам, а в тридцять дві тисячі футів, тобто на глибині двох з половиною льє, — тисячі атмосферам. Коротше кажучи, якби вам удалося опуститися в настільки казкові глибини океану, на кожний квадратний сантиметр вашого тіла випадав би тиск у тисячу кілограмів. А вам відомо, шановний Неде, скільки квадратних сантиметрів має поверхня вашого тіла?

— Не маю уявлення, пане Аронакс.

— Близько сімнадцяти тисяч.

— Та невже?

— А через те що в дійсності атмосферний тиск трохи перевищує один кілограм на квадратний сантиметр, то сімнадцять тисяч квадратних сантиметрів вашого тіла зазнають у цю хвилину тиск сімнадцяти тисяч п’ятисот шістдесяти восьми кілограмів!

— А я цього не помічаю?

— А ви цього і не помічаєте. Під цим величезним тиском ваше тіло не сплющується лише тому, що повітря, яке знаходиться усередині вашого тіла, має настільки ж високий тиск. З цієї причини й існує рівновага між тиском ззовні і тиском зсередини, що нейтралізується одне іншим. От чому ви і не помічаєте цього тиску. Але у воді — зовсім інша справа.

— А-а! Розумію, — відповідав Нед, що уважно слухав. — Вода не повітря, вона давить ззовні, а усередину не проникає!

— Саме так, Неде! На глибині тридцяти двох футів ви будете зазнавати тиску в сімнадцять тисяч п’ятсот шістдесят вісім кілограмів; на глибині трьохсот двадцяти футів цей тиск удесятериться, тобто буде дорівнювати ста сімдесяти п’яти тисячам шестистам вісімдесятьом кілограмам; нарешті, на глибині тридцяти двох тисяч футів тиск збільшиться в тисячу разів, тобто буде дорівнювати сімнадцяти мільйонам п’ятистам шістдесяти вісьмом тисячам кілограмів; образно кажучи, вас сплющило б куди сильніше од усякого гідравлічного преса!

— Тьху, чорт! — сказав Нед.

— Одже, шановний гарпунере, якщо хребетне довжиною в кілька сот метрів і неабияких розмірів може триматися в таких глибинах, значить, мільйони квадратних сантиметрів його поверхні зазнають тиску багатьох мільярдів кілограмів. Якою ж мускульною силою повинна володіти тварина і яка повинна бути опірність її організму, щоб витримувати такий тиск!

— Треба думати, — відповідав Нед Ленд, — що на ньому обшивка з листового заліза у вісім дюймів завтовшки, як на броненосних фрегатах!

— Мабуть, що так, Неде. І подумайте, якої руйнації може завдати подібна маса, ринувшись зі швидкістю кур’єрського потяга на корпус корабля!

— Еге ж… точно… може бути… — відповідав канадець, збентежений цифровими викладками, але все-таки ще не бажав здаватися.

— Ну, переконалися ви чи ні?

— В одному ви переконали мене, пане натуралісте, що, коли подібні тварини існують у морських глибинах, треба думати, вони і справді дивовижно сильні, як ви говорите.

— Але якби вони не існували, уперта ви людина, то чим ви поясните випадок із пароплавом «Шотландія»?

— А тим… — сказав Нед нерішуче.

— Ну-ну, кажіть!

— А тим… що все це брехня! — відповів Нед, несвідомо повторюючи знамениту відповідь Араго.

Але відповідь ця доводила лише упертість гарпунера і нічого більше. У той день я залишив його в спокої. Подія з пароплавом «Шотландія» не підлягала ні найменшому сумніву. Пробоїна була настільки ґрунтовна, що її довелося довго залатувати, і я не думаю, що були потрібні докази більш переконливі. Не могла ж пробоїна виникнути сама собою; а оскільки будь-яка думка про можливості удару об підводний риф або який-небудь китобійний снаряд виключалася, усе приписувалося пробивній силі тварини.

Отже, на підставі міркувань, викладених вище, я відносив тварину до підтипу хребетних, класу ссавців, до загону китоподібних. Що ж стосується сімейства, що ж стосується роду, виду, до якого його належало віднести, це з’ясується тільки згодом. Щоб розв’язати це питання, потрібно було зробити розтин невідомого чудовиська, та спершу треба було його виловити, а щоб виловити, треба було його загарпунити, — це було справою Неда Ленда, — щоб загарпунити, слід було його вистежити, — а