Юшманов В В - Мольфар і Навка, Юшманов В В

Моє знання містики та чарівних сутностей недосконале. З часом зможу зрозуміти: що для чого. Сподіваюся, що ці істоти, як всі жінки, можуть пробачити незнання, але не зневагу. Завжди є шанс домовитися. Та й ґаздиня буде поруч. 

Поступ у Навки був легкий. Я не розумів: вона йшла чи летіла над землею? Віточки, травинки нібито не чіпали її, чи проходили скрізь? Вона, як завжди йшла позаду мене, намагалася не показувати спини. Я то вважав, що вмію ходити по лісу майже безшумно. Наївний. Якщо порівнювати з лісовою чарівницею, я був буреломом! 

Йти довелося дійсно не далече. Цій старий в’яз я знав. Колись мене довелось побачити та сфотаграфувати косуль, які відпочивали поруч. Дерево розташовувалось на узліссі. З одного боку була величезна поляна, з іншого — непрохідні хащі осиннику. Його два величезні стовбури зростали на невеликій височині. Холмистость взагалі була характерною рисою цієї ділянці лісу. На галявині — навпаки, рівний, як стіл простір, достатньо великий, щоб відчувати себе у безпеці. Можна, або заховатися в осиннике, або втекти через терен в будь-якому напрямку, а там сховатися в гущавині. Місце красиве. Була присутня якась аура. Навка показала на шир між стовбурами дерев:

Заходь.

Зробив кілька кроків та зупинився, зачарований. Знайоме раніше містечко змінилися до невпізнаності. Тобто поляну  ще мав змогу спостерігати, але вона була, нібито покрита серпанком. Я ж стояв на м'якому смарагдовому моху, якого тут раніше ніколи не бачив. Вітер зник остаточно. Опинився у великому зеленому приміщенні. Його простір обмежували не стіни, а мох. На мене тхнуло відчуттям безпеки та захищеності. Був впевнений, що зовні мене ніхто не побачить, а тут немає жодної загрози. 

У центрі приміщення розташувався невеликий пагорб, заввишки не більше обіднього столу.  Треба додавати, що “стіл” був покритий зеленим мохом? Він міг бути й ліжком … На даний час на ньому сиділи та лежали чотири жінки. Я завжди мав труднощі з визначенням віку протилежної статі. На мою думку, дві були майже ровесниці, років по тридцять. Ще одна була старше, років сорок п’ять, та зовсім юна дівчатко, тінейджерського віку. Вони були одягнені у білі, яки досягають п'ят сукні. Мабуть, у цих шатах їх поховали? Розмовляли жінки київським суржиком. Зрозуміло, звідки його Навка знає. 

Який гарненький! Йди до нас, потанцуем! Таких, як ми, ти ще не зустрічав. Ми виконуємо будь-яке твоє бажання!

Голоси були звичайними. Але жінки, навіть, не підвелись! Щось тут було не так. Я спробував трохи послабити транс та частково повернутися у власний світ (тренування з хвостиками пройшли не дарма!). В цьому стані я побачив молодих манекенниць, що танцювали поруч. Їх голоси раптом стали більш низькими та сексуальними. Повернувся у транс. Привиди зникли. Але жінки продовжували лежати на пагорбі! Жодних переміщень. Зрозуміло. Морок. Він діє у моєму світі, не тутешньому. 

Яка тебе більш подобається? Кажі, вона буде першою. Красуні! Я ваших мороків не бачу! Мабуть, даремно силу витрачаєте. 

Русалки замовкли. Вони не розуміли: що відбувається та виглядали трохи переляканими. Однолітки підвелися, та сховалися за молодшою. Спроба заспокоїти жінок на несвідомому рівне також не вдалася. Чарівні істоти ще більш притискаються одна до одної. Але намагання спілкуватися не були даремними. Я зрозумів майже все. Хто вони, як стали русалками. Підтвердилася моя здогадка. Так, на них були посмертні шати. 

Мабуть, за мною вийшла Навка. Русалки заспокоїлися, розслабилися та почали посміхатися. 

Зрозуміло! Наша Ґазда ликаря привела!

Сперечатися не до речі. Добре, що не Мольфаром кличуть. Сподіваюсь, що захворювання Душ мають психічну природу. Тобто я в змозі впоратися. Молодша підійшла до мене.

Рятуй, Знахарю! Худо мене. Не розумію: що робити. Я не достойна бути русалкою. Рятуй, чоловіче. Каяття допомогло, але щось не так. 

Отримані образи намалювали жахливе сьогодення. На минулу Трійцю перебрала спиртного та наркоти. Мабуть, парубки це робили навмисно? Втекла. Впала у воду та потонула. Про помсту вже не думає, Каяття допомогло. Шкодує маму, яка залишилася у нашому світі, але прийти до неї не може, не треба лякати стару. Мріяла про діточок, на жаль, не встигла народити. Передчасна смерть не дає змоги піти в Першосвіт. Ще рано. Залишалися у русалках. Навіщо? Не знає. Так, схоже на комплекс неповноцінності. У такому випадку добре допомагає робота з духовними сутностями, мабуть “Его” — найкраще з них. Треба спробувати. 

Розкажи коротко: що тебе хвилює? Що я тута роблю? Навіщо я тута? Якщо це покарання — воно якось несправжнє, показушне. Тута помилка. Я повинна бути у чистилище, мабуть, у Пеклі … Вважаєш, що це життя не для тебе? Гуляла, зводила з розуму парубків, палила, віддавалася розпусті. Мама, як вона пережила, не розумію.  Це все було у минулому? Так. Ти ж заплатила за ці дії страшну ціну! Вважаєш? Я хвилююся, що мене переплутали з іншою істотою, більш достойною.  Дострокова смерть — це завжди погано. Без помилок життя неможливо, але так дорого мало хто платить. Якщо попала сюди, мабуть, твоя присутність в русалках необхідна для світу.  Я ж брудна! Не брудніше за інших. Каяття — штука  проста, але не кожен має відвагу пройти крізь нього. Ти спромоглася. Очистилася. Можливо тому отримала змогу стати русалкою. Самобичування життю заважає.  Тому й прохаю: допомоги! Ти загубила можливість любити? Мабуть. Я втратила Любов, чи й не мала її николи.