Юшманов В В - Мольфар і Навка, Юшманов В В

Самий час призвати “Его”. Як плацебо повинно спрацювати!

Добре. Зараз будемо чаклувати. Обери, як тобі зручніше: сидіти, лежать чи стоять? Що будеш зі мною робити? Я — нічого. Ти сама повинна, я допоможу.  А зможу? Я, навіть, школи не закінчила.  Це не суттєво. Треба побачити себе зі сторони. Можеш Морок створити, якщо так зручніше.  Я ж у дзеркалі не відбиваюся. Не хвилюйся. Поклич власне Его. Просто поклич: Е Г О!  ЕГО, прийди до мене — повторила русалка, — ой, прийшло! Дуже добре. Опиши словами: кого ти бачиш.  Махоньку перелякану дівчинку. Якій її вік? Років чотири, мабуть — п’ять. Зрозуміло. Яка фарба? В якому кольорі ти її бачиш? Сірий, коричневий, трохи фіолетового. Це навіщо? Відбиває твій настрій. Для початку візьми дитя за руки та скажи їй: ти — це я, я приймаю тебе такою, якою ти є. Ти мене потрібна саме такою! Сказала. Вона дивиться на мене з надією. Мої слова її вразили, я відчуваю. Що мене далі робити? Такий погляд. Я не можу нанести їй вреда, я люблю її! Розумниця! Це твоє власне Его, не запам’ятала? Прийняв її такою, як вона є, та зробила великий крок до одужання. Обгорни її Любов'ю! Віддай всю, яке у тебе є. Та й ніжність. Все світло, що є у тебе віддай їй.  Вона залізла до мене на руки, — після невеликої паузи сказала русалка, — прохає не кидати її.  Молодець! Скажи, що ви завжди будете поруч. Вона — це ти. Ти ніколи її не покинеш. Додай ще Любові. Яке Щастя! Переляк пішов. Які нові кольори? Фіолетовий переходить у синій, з'явився червоний, жовтий, трохи зеленого. Заміни весь фіолетовий на синій. Навіщо? Ой, так дійсно краще. Можна я ще зеленого додам? Так. Й червоного з жовтим. Красота! Пам'ятаєш, вона — це ти? Пусти її у себе (майже пастка, у Духів же немає серця! Треба уникати анатомічних аналогій!) Дай їй змогу розчинитися у тобі!  Добре. … Яке блаженство!

Я подивився навколо. Русалки вже не були переляканими, а с подивом дивилися на мою роботу. Навка була біля входу. Вона намагалася не показувати спину, як завжди. Наші погляди зустрілися. У її очах я побачив Любов, Надію та й щось ще: рідне та близьке. Вона пишалася тим, що я виявився у змозі допомогти русалці! Остання вийшла з трансу та, майже засяяла. 

Знахарю! Чим тобі віддячити? Допомогло? У мене камінь з душі впав. Якщо бажаєш, я підніму тебе на самий верх  задоволення. Ти, мабуть, забула, я ваших мороків не бачу. Та й не за тем прийшов

Я присів на корінь дерева, який мав вигляд крісла. Звідси можна було побачити всіх. 

Я й без Морока непогана. Ще я можу обняти …

В голові пронеслося: треба скоріше думати. Мене ще жіночих конфліктів не вистачає! Навка приховує проблему зі спиною, а русалка на цьому грає. Мене ж необхідна допомога всіх. Що трапиться, якщо лісова фея розгнівається, навіть, передбачати не хочу. 

Я казав, що не для того прийшов.  Не мене лікувати? Бодай, не чув про твоє захворювання. Радий, що впорався. Але мене край необхідна порада. Ви у змозі допомогти мене там, де більш потрібно? Це край необхідно.  Добре, що тобі цікавить? Годованець. Однієї тобі мало, всіх поневолити вирішив? Не зрозумів. Та й Навка, якби думала про таке, не показала б вашу схованку. Так до кого він ходить? До всіх. Це як? Він такий велелюбний?  Навпаки. Це ми по черзі морок водимо.  Він кохається не з вами, а з мороком? Так, але коханням це назвати важко. Більш схоже на приниження чи знущання. Його лише це заводить. А ми боремося із спокусою зібрати морок, даби він побачив, що бавиться з корчем чи сучком. Була б втіха. Коли набридатиме, так і зробимо! Не любити ви його. Не те слово. Кому подобаються такі непристойності.  Навіть не хочу знати: які. Куди він приходить, у це місце? Як можна? Наш дім! На дорозі від селища, мабуть, бачив вʼяз, нібито у вузли пов’язаний? Дивись. У мене така ж асоціація.  Там заповідне місце. Туда його й вводимо.  Мене треба його спіймати та допитати.  Простіше простого. Ми його заманимо, а потім морок уберемо. Без нашої допомоги йому не вийти. Балакай до несхочу. Я, на всяк випадок, хочу коло сіллю посипати. Непогано. Але сам будеш випускати. Чи ґазда допоможе. Нам лячно.  Домовились. А коли він прийде? Він кожну ніч бігає. Час — другій після опівночі.  Тобто мене необхідно прийти до дванадцятої. Не треба раніше впадати на око.  Ми будемо ради.  Я домовим про вас розповім. Не будете сумувати.  Домові занадто люблять власні хати. Це Годованець за спідницями шастає.  Все буде добре. До зустрічі! Бувай!

Ми вийшли із зеленого залу біля в’язів. Навка дивилася на мене якось винувато та трохи розгублено. 

Живенький! Ти мене пробачиш? Я щось загубив? Не бачив жодної провини за тобою. Навпаки, дякую тобі, що не розлютилася, коли молодша спокушати мене почала. Дурниця якась. Що тут палати? Якщо є бажання я для тебе найкращих русалок лісу приведу. Кілька “...цать” років тому було б до подоби. Ні, не слухай. Тоді ми з дружиною разом були. Співчуваю. Не треба, вже одужав. При коханій кожна чужа спідниця була б зайвою. Цікаво про русалок. Чи до них лише за цим ходять? Живі, так. Тільки не треба жалкувати. Вони сами цього бажають. Й русалки, й люди. Якщо бажаєш зробити мене приємно, можна мою сім'ю під охорону взяти. Сама розумієш: діти, внуки. Я вже наказала лісовим.  Навка, я знаю про твою ваду, її не можна не побачити. Поки не розумію: як лікувати. Сподіваюсь, що знайду  засіб. Тоді твоя спина буде найкраща.  Дякую. Ще нема за що. З Годованцем допоможеш? Обов'язково! Ні в якому разі тебе одного не залишу!