Veronika Bilous - Двері між світами, Veronika Bilous

Глава 4: Двері між світами

Чартерний літак. Десь між Францією та... новими проблемами.

Тиша у літаку була густішою за хмари за вікном.

Марта машинально крутила в руках пластикову ложечку. Руденко тримав телефон біля вуха, періодично бурчачи щось собі під ніс. Олексій дивився у вікно, його думки скакали, ніби між двома реальностями.

Вони знайшли Лакруа… Але він не знав, хто вони. І пожухле коло в траві, де він стояв, було схоже на… «відбиток».

— Добре, поясніть мені, що це було, бо в моєму офіційному звіті не можна писати «О, біса, це щось вимкнуло і знову ввімкнуло полковника»! – роздратовано пробурчал Руденко, поклавши телефон.

Олексій не відривав погляду від хмар за вікном.

— Це була заміна.

Марта та Руденко синхронно повернулися до нього.

— Що?

Олексій повільно перевів погляд на них.

— Він був… тут, але ніби не тут. Це ніби хтось оновив його пам’ять до іншої версії.

Марта повільно поклала ложечку.

— Олексію… ти сам розумієш, що зараз кажеш?

Він кліпнув.

Ну так, а що такого? Це ж очевидно… Чи ні?..

Руденко закрив обличчя руками.

— Все, вистачить. Фізики пояснюють реальність, як системні адміністратори. Дайте мені ще кави.

Але йому не судилося навіть встати з крісла бо телефон пілікнув черговим повідомленням. Прочитав його, майор насупився, обличчя потемніло.

— Все, новий сеанс «що тут відбувається». Вирушаємо.

Марта підняла брову.

— Куди цього разу?

Руденко подивився на неї.

— Туди, де «двері» відкриваються самі по собі.

 

Літак. Десь між небом і таємницями

Олексій знову сидів біля вікна. Марта гортала якісь документи. Руденко взагалі не розмовляв – що було тривожним знаком. Літак мчав туди, де сталося щось ще більш дивне.

— Ну що, професоре, готовий розширювати межі світобачення? – нарешті порушив мовчанку Руденко.

Олексій раптом відчув знайоме поколювання в голові.

Що, якщо межі вже розширилися?

Він заплющив очі… І побачив щось нове.

Він не спав. Але водночас… він не був тут. Його розум ковзнув у якусь мить поза часом. Перед ним була Земля. Але інша. І він зрозумів, що вона завжди була поруч. І голос – не його власний, але ніби давно знайомий – тихо сказав: «Ви самі навчилися обмежувати себе. Ви не перші, хто відкрив це.»

Олексій різко вдихнув і розплющив очі. Руденко і Марта здивовано дивилися на нього. Олексій кліпнув.

— Ти в порядку? – запитала Марта, дістала документи і сказала:

— А тепер поясніть мені, як тут можуть бути сліди цивілізації, які ніхто не міг знайти раніше?

Марта розклала документи на столі перед всіма. Олексій підсів ближче, а Руденко, який все ж таки зварив собі каву, витягував шию з-за її плеча.

На столі лежали знімки з дрона та геодезичні дані обстеження одного з районів Африці. Усі зображення мали одну особливість. Вони показували те, чого на Землі не могло бути. Стародавні руїни під шарами породи, вік яких… 200 мільйонів років.

Марта постукала по фото пальцем.

— Ось це. Якщо ми доведемо, що це не природні утворення, а штучні, вся історія людства піде під три чорти.

Руденко провів рукою по обличчю.

— Серйозно, я думав, що вчора було найгірше, що я бачив. Але ні, ви знову перевершили самих себе.

Олексій нахилився до фото. Він впізнав це місце, хоча ніколи його не бачив.

Звідки я знаю?..

Він відкрив рот і сказав те, що не повинен був знати.

— Це не наша цивілізація. Це ті, хто був до нас.

Марта повільно підняла голову.

— Що ти зараз сказав?

Руденко відсунувся від крісла.

— Ну все, заявляю офіційно: або це або геніальний вкид, або я йду з професії!

Олексій набрав повітря для відповіді… і тут літак пішов на посадку.

Їх чекало місце, де історія не збігалася з реальністю.

 

Аеропорт. В очікуванні зустрічаючих.

Руденко закотив очі, коли побачив через вікно зони очікування безкраї піски. Марта розглядала супутникові фото. Олексій… просто знав, що там щось є.

— Вони знайшли стародавній напис, але ніхто не розуміє, що він означає. - сказав Руденко, склавши руки на грудях і пробурчав — Ну, вітаю. Тепер замість французьких військових ми будемо розважати археологів. Що далі? Пригоди в стилі «Мумії»?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍