Олександр Кваченко - Невідома планета 2, Олександр Кваченко

- Годиться. Коли привезете його.

- За кілька годин. Як розберемо вантаж цього бота.

- А що там у ньому.

- Трупи та зброя, багато зброї. - та коли ми почали вивантажувати вміст трюмів, то Гор за маркуванням визначив, що це ексклюзивна зброя однієї з бригад оборони планети. Дуже якісна і рідкісна. Інтерес до вантажу він проявив дуже великий, але до цього випадку він не чув про великі партії такої зброї. Після сортування ми пообіцяли залишити частину в форті та кілька одиниць продати мисливцям, а частину забрали на базу разом із тілами, в них можуть бути цікаві нейромережі та імплантати. Пару технічних дроїдів поставили на ремонт і зняття з абордажного бота не робочих механізмів, цю роботу контролював Курт, а Джо з Філом попутно займались дрібним ремонтом та прибиралися в ньому.

Ми відвезли вантаж зброї та тіла на базу, причепили розібраний абордажний бот до корабля, завантажили наявні запчастини та повернулися у форт. Гор та мисливці були у захваті від майбутніх перспектив, я залишив обговорення бартеру та обміну запчастин на кіборга. А в мене все на сьогодні вистачить пригод, темніло, вирішив розпалити багаття на подвір'ї та посмажити м'яса. Якісь останні тижні були схожі на божевільні перегони. Я сидів біля багаття, підкидаючи гілочки по одній. Думалося відразу багато про що, і все, що відбувалося, здавалося чи то космічною сагою, чи то чудовим сном, який усе ніяк не закінчується. Я пам'ятав такі вечори у себе на планеті, де був звичайною середньостатистичною людиною. Робота, дім, робота, періодично відпочинок, вечори з друзями або родичами. Отямився під землею і як ураган увірвався в моє життя Тех з ШІ, вони принесли мені розвиток і тривоги, тісно переплетені з неоціненними надбаннями та знаннями. І ось я син планети земля, уроджений українець, сиджу у дворі форту іншого світу і фактично є свого роду лідером цього угруповання людей, та й не людей теж. Погладив кота, що муркотів на колінах. Власними заслугами я цього домігся чи ні, хотів я цього чи не хотів, важко сказати. І я ніколи вже не повернуся додому.

- Що такий похмурий? - перервав моє само копання знайомий голос, і я аж здригнувся. Іс підійшов зовсім нечутно і стояв біля багаття.

- Просто згадав дещо.

- Бачу, щось неприємне?

- Різне. - відмахнувся я.

- Я що хотів запитати, - зам'явся він, - до мене підходила Ас, кочівники хочуть тут теж побудувати караванну точку з загонами. Просять у тебе дозвіл на будівництво, готові привозити деякі продукти для форту та в таверну.

- Начебто я господар селища.

- Ти перший тут з'явився і почав відбудовуватися у форті, у нас згідно з законом, якщо місцевість нікому не належить більше деякої кількості років, то той, хто на неї заявив претензію, і ніхто цю претензію не оскаржив, то автоматично стає новим власником. Приблизно так.

- Цього мені не вистачало.

- Так що з будівництвом.

- Та нехай будуються, але той бік, який вони займуть, нехай самі й контролюють. Ще потрібно буде узгодити оборону і нехай не лізуть близько до форту, місцями заміновано та стоять турелі. - відправив запит кіборгу, він погодився з моїми рекомендаціями.

- Дякую, я тоді піду, порадую Ас. 

- Так, біжи. - він вже збирався відходити, а потім знову розвернувся.

- А ще вона питала, чи немає де не будь, ще одного абордажного бота, може десь трапиться в мандрах на планеті, ну дуже потрібно мати кочівникам теж один, вони куплять.

- Буду мати на увазі, що їм теж потрібно, але координати других ботів поки що я не знаю. – відповів я. 

- Я це теж їй передам, дякую. - і Іс, пішов, радувати Ас, схоже хлопець закохався.

В цей час усі займалися розбиранням та ремонтом ботів, так я посидів ще деякий час у роздумах, а потім пішов спати, завтра зрання знову шукати нове місце катастрофи.

Вранці підняв мене кіборг рано, сказав далеко летіти, можемо не встигнути за день, тому підйом. Із собою взяв Теха, Філа та Грея, а ще в місто треба було підвезти Грона, він замовить і збере наявні запчастини на абордажні боти, а коли повертатимемося назад заберемо все у форт. Курт, Іс і Джо залишилися на чергуванні та контролювати ремонт та відновлення, а новенький хлопець був напохваті.

Політ під пеленою пройшов без проблем і швидко, висадив перед переляканими охоронцями очільника мисливців, привітався по зв'язку з начальниками міста і кочівниками, а потім рушили далі.

У міру наближення до місця катастрофи місцевість почала змінюватися. Я ніколи раніше не залітав так далеко в цій край, гірська місцевість уздовж моря знову відкривала чудові краєвиди з висоти, зубчасті піки велично височіли та відкидали довгі тіні на ландшафт. Космічний корабель обережно та повільно рухався вздовж берега висохлого моря, уникаючи численних аномалій, якими була всіяна місцевість. Очільник мисливців спрямував нас саме в цю точку, стверджуючи, що тут розташований корабель із ШІ шостого покоління - рідкісна і потенційно доленосна знахідка для нас. Головне, щоб вона була цілою.

У міру наближення до координат, зазначених мисливцями, стали бачити обриси побитого корабля, та місце його падіння. Ми знизилися і плавно приземлилися на найближчому зручному кам'яному виступі, поруч з усипаною галькою місцевістю. Ця частина сухого моря разюче відрізнялася від піщаних просторів біля форту. Дно моря було всипано дрібним гладким камінням, створюючи мозаїку різноманітних кольорів, що простягалася перед нами, вона місцями виблискувала на сонці. Першим висадився Тех, його місією було знову зорієнтуватися в аномаліях і знайти безпечний маршрут для інших.

Аномалії тут були різного кольору, хіба мало що з них вилізе, я таких кольорів ще не бачив. Згодом ми спостерігали за пересуванням кіборга з корабля, скануючи горизонт і землю в пошуках будь-яких ознак небезпеки. Корабель виявився частково занурений у скельний ґрунт, його металевий корпус був розламаний навпіл і погнутий. Попри стан, конструкція була явно передовою - у мене в базах нейромережі не знайшлося опису до цієї моделі. Тех підійшов до корабля, вхідний люк був прочинений, це наштовхувало на думку про те, що його покинули поспіхом або що тут уже хтось був.