Анджей Збих - Ставка більша за життя. Частина 1, Анджей Збих

знову врятував мені життя, як тоді, коли я тонула. Але це йому так не минеться, мене не обходить ваша домовленість.

Задзвонив телефон. Едита дала йому блокнот і олівець.

— Телефонограма, пиши: “Передати начальникові вокзалу наказ: затримати на станції транспорт “Е-19”, що прибуде через дві хвилини. Першим пропустити спеціальний поїзд номер 1911, який везе робітників на спорудження прифронтових укріплень”, — поволі диктувала Едита. Коли вона скінчила, потяглася за блокнотом, в якому він писав. Клосс затримав її руку.

В одну мить він уявив собі, що станеться за кілька хвилин.

Багато тисяч людей, набитих в товарняки, внаслідок вибуху зваляться разом з вагонами в тридцятиметрову прірву каменеломні. Стовп вогню, стогін поранених, понівечені тіла.

— Ти не передаси це повідомлення, Едито, — прошепотів Клосс.

Вона не зрозуміла. Якусь мить думала, що Клосс не дуже вдало жартує, хотіла йому сказати, що жартувати не час, що невиконання наказу загрожує їй службовими неприємностями, що поїзд ось-ось прибуде, а начальникові вокзалу потрібен час перевести стрілки, але, глянувши на Клосса, зрозуміла: він не жартує. Вона вхопила штепсель, який мав з’єднати з кабінетом начальника вокзалу, хотіла встромити в гніздо, але Клосс грубо вихопив його в неї з рук. Вона побачила, що він тримає в руках пістолет, що він, її Ганс, цілиться в неї, а з виразу його обличчя відчула, коли Ганс вирішив, щоб Едита не передала цього наказу… Лише гуркіт поїзда, що швидко мчався, транспорту “Е-19”, який мала затримати і який зараз ішов у напрямі віадука, вивів її з заціпеніння.

— Гансе, — почала Едита, — я не розумію…

Клосс дивився на тремтячу секундну стрілку — ще тридцять секунд, ще двадцять…

— Розтули рот, — попросив він, і, коли вона це зробила, страшний вибух струсонув повітря. Крізь вибиті шибки раптом влетів вітер, підхопив розкладені папери й сипнув снігом.

“Він знав про це”, — майнула в неї в голові страшна думка. І в одну мить Едита усвідомила те, чого навіть не передчувала і що тепер, коли їй все стало відомо, вкладається в логічне ціле. І те, що він сховався за дверима, коли вона зайшла до його кімнати, і якась нехіть у нього до спогадів, котру вона відчула одразу, і ця домовленість з Бруннером, і навіть те, що кілька хвилин тому він не впізнав себе на фото.

— Слухай уважно, — ніби крізь сон долинув до неї голос Клосса. — Тепер у нас немає іншого виходу. Мусимо втікати обоє. Я сховаю тебе, переживеш якось війну я справді кохаю тебе і все тобі поясню.

— Стріляй! Чому не стріляєш?.. Скажи, як тебе звати, як тебе звати насправді, а потім убий мене. А може, ш хочеш запропонувати мені співробітничати, хочеш, щоб разом з тобою я висаджувала в повітря німецькі поїзди, вбивала німецьких солдатів? Хто ти? Ти — не німець…

— Це зараз не має значення. Я кохаю тебе і хочу врятувати. Якщо ти лишишся, Бруннер розстріляє тебе, я не можу тебе оберегти.

— Бруннер убивця, мерзотник, але він німець. А ти… А ти не можеш навіть мене застрелити. Я ненавиджу тебе, чуєш, ненавиджу! — вигукнула вона і з плачем упала йому на груди.

“До Бартека, — гарячково думав Клосс. — Я мушу дістатися до Бартека”. Він намагався пригадати, чи не лишив у квартирі чогось такого, що могло б комусь завдати прикрощів. Певно, що ні, він завжди був обережний. Майнула ще думка, що в нього скінчилася його роль, що ніколи вже він не буде Гансом Клоссом, і він відчув полегшення.

Едита, що притулилася до нього, торкнулася долонею чогось холодного. Це привело її до тями. Вона вихопила з кобури пістолет і відскочила на два кроки. Хотіла вистрелити, але рука її опустилася. Вона теж не могла стріляти в нього.

— Тікай! — гукнула вона. — Тікай сам! — І враз обернулася, ніби відчувши, що в дверях з’явився штурм фюрер Бруннер. — Добре, Бруннер, що ти прийшов. Я хотіла тобі сказати, що мене не обходить ваша домовленість. Ти заплатиш за вбивство тієї жінки… А ти, Гансе… — Вона повернула голову в його бік, та більше нічого не встигла сказати. Цієї миті вистачило Бруннерові, щоб вистрелити. І він сховав пістолет у кишеню.

— Вона не передала наказ затримати транспорт. Сама підтвердила свою провину.

Клосс підвівся з колін і накрив мундиром мертве тіло Едити. Мовчки подивився в очі Бруннерові. Вони обидва знали, що з цієї миті стали смертельними ворогами.

ЗМІСТ

ДРУГЕ НАРОДЖЕННЯ. Переклав Іван Глинський

ПАРТІЯ ДОМІНО. Переклав Іван Глинський

ОСТАННІЙ ШАНС. Переклав Іван Глинський

ПРОВАЛ. Переклав Микола Дуркевич

НІЧ У ЛІКАРНІ. Переклав Микола Дуркевич

КУЗИНКА ЕДИТА. Переклав Микола Дуркевич

1

Фольксдойч (буквально: той, хто належить до німецького народу) — окремі громадяни окупованих фашистами країн, в томх числі й Польщі, які визнали себе за належних до німецького народу. Частину поляків, особливо жителів Сілезії та Помор’я, німецькі власті, з метою їх дальшої германізації, зареєстрували як фольксдойчів примусово. — Тут і далі примітки І.Глинського.

2

Генерал-губернаторство — так називалася утворена 1939 р. німецькими окупантами адміністративна одиниця на частині польських земель з центром у Кракові. До нього входили: Краківський, Варшавський, Любецький, Радомський, а пізніше й Галицький (Львівський) “дистрикти” (області).

3

Ім’я? (Нім.).

4

Коли і де народився? (Нім.).

5

Нижчий чин у військах СС фашистської Німеччини. Штюрм — один з найменших підрозділів військ СС. Рота складалася приблизно з п’яти штюрмів.

6

Провідник (лат.).

7

Буквально: до актів (лат.); тут у значенні: здати в архів, справу вирішено.

8

Так називаються громади вихідців з Польщі за кордоном.

9

Молодіжна дівчача організація в фашистській Німеччині.

10

Так називають вчителів, які працюють у гімназіях та ліцеях.

11

На здоров’я! (Нім.)

12

Скорочена назва німецької кримінальної поліції.

13

Посвідчення.

14

Скорочена назва напіввійськової будівельної організації фашистської Німеччини, засновником якої був прибічник Гітлера, інженер Фріц Тодт.

15

Увага! Увага! Швидкий поїзд Берлін—Варшава… (Нім.)

16

Службовець грального будинку. Круп’є керує грою в рулетку, видає виграш і т. п.(фр.)

17

Східна околиця Варшави.

18

Геть, виходь! (Нім.)

19

Буквально кінець сторіччя(фр.). Термін вживається для визначення кінця XIX ст. як періоду декадентства (занепаду) буржуазної культури.

20

На добраніч, панно! (Нім.)

21

Дякую (нім).

22

Прошу, прошу, пане офіцер