Тимофій Гаврилов - Чарівний світ, Тимофій Гаврилов

спонукала присутніх сприйняти його за відлуння. На мить запанувала мовчанка. Перша особа обвела усіх поглядом, щоб а) з’ясувати, хто гигикнув, б) дати прозоро зрозуміти, що гигикнула не вона.

Друга особа (випереджаючи Першу особу):

— Треба подумати.

Третя особа (наважується заперечити, звісно, без знака оклику):

— Що тут думати.

Перша особа:

— Які версії?

П’ята особа (квапиться продемонструвати здогадливість):

— Кабан.

Перша особа (мовби недочула, з легким іронічним здивуванням):

— Перепрошую?

П’ята особа (голосніше):

— Кабан!

Четверта особа (мов Пилип з конопель, заперечливо вимахуючи руками):

— Кабан ні.

П’ята особа (розгублено і водночас наполегливо, обстоюючи свою позицію):

— Кабан так!

Шоста особа (нарешті спромігшись на слово, але так, мовби іноземною мовою):

— Кабан жолудь шпорть.

Третя особа (наперед насолоджуючись і перекривляючи макаронічне мовлення Шостої особи, аж вигулькує рима):

— Жолудь з дуба падати вниз, бум. Кабан жолудь хрум.

Шоста особа (згідливо, не відчуваючи пастки й інстинктивно ловлячись на гачок чогось зрозумілого, чим для неї є рима):

— Бум. Хрум.

Третя особа (з притиском):

— З дуба.

Шоста особа (рефреном):

— З дуба.

Третя особа (дивлячись тріумфально на всіх, найбільше на Першу особу, на неї до того ж не лише тріумфально, а ще й вислужливо):

— Але перепрошую — у квадраті немає дуба. У квадраті ніколи не було дуба, і кому-кому, а Вам про це належало б знати! У квадраті верба плакуча, вільха звичайна, калина червона, явір зелененький, терен колючий, прутень тужавий…

Друга особа (перебиває, паленіючи):

— Ну- ну. Ви забуваєтеся.

Третя особа (докінчує):

— … але дуба немає.

Четверта особа (мовби рятуючи Шосту особу, яка, наче потопельник, який не бачить, що тоне; і собі заразившись макаронічним мовленням та геть нехтуючи такий, здавалося б, арґумент Третьої особи):

— Кабан землю порпати, корінці добувати — м - м - м, смачні.

Друга особа (з вердиктом, який ненароком збігається з позицією Третьої особи):

— Навряд.

Перша особа:

— Ще версії?

Четверта особа:

— Може…

Третя особа (чомусь із ледь помітною нервозністю):

— Що може?

Четверта особа (зам’ялася й поквапливо):

— Нічого. Я так.

Перша особа ще раз обводить усіх поглядом. Мовчать.

Друга особа:

— Пропоную закрити засідання.

Перша особа (неприховано саркастично):

— Заст ó яння.

Третя й Четверта особи (сприймають це на свою адресу; навперебій і одночасно):

— О, перепрошуємо.

Гарячково шукають стільця чи бодай щось, на що можна було би сісти, проте все вичерпується хаотичною і, як завжди, перебільшеною метушнею. Щойно вона вщухла, як у кущах поруч почулося шарудіння.

Цьому шарудінню, власне, й належало друге, сповільнене в часі гигикання, помилково сприйняте за від луння. Втім, якщо говорити образно, воно й було таким. Як злочинця на місце злочину, так і його притягло сюди. Прилаштувався в кущах, де було добре — добре видно і взагалі добре.

Йому вже знову було добре, про що красномовнень-ко свідчила плящина пшеничної, валяючись неподалік. А коли добре, це означає, що вже вдома. А вдома то й весело, такий піднесений настрій, божевільний і сповнений теплої втіхи, що розтікається стражденною плоттю. Вона ще розтікалася, як схованку було ганебно викрито.

Четверта особа (совісливо):

— Ну і не соромно?

Третя особа (докірливо):

— А- я - яй.

Друга особа (занюхавши нагоду бодай щось прояснити):

— Нікого не бачили?

Той, хто шарудів у кущах (і був уже не в кущах, а біля клумби, оточений допитливими поглядами; його лагідно затуманені очі вже зараз казали, що прояснити нічого не пощастить):

— Кабан.

П’ята особа (зраділо):

— Я ж казав. Бачите, чуєте — я ж казав.

Однак його оптимізму, здавалося, ніхто більше не поділяв.

Той, хто шарудів у кущах (задля більшої переконливості, стримуючи пшеничну, що, розтікаючись артеріями, норовила випорснути смішком):

— Кабан.

Запанувала нова мовчанка, під час якої всі мовби про щось думали і, здавалося, навіть журилися, доки Перша особа нарешті вирішила покласти всьому край:

— І це я вам мушу казати?

Друга, Третя, Четверта і П’ята особи (одностайно і стурбовано-налякано):

— Ні, ні. Та що Ви.

Перша особа:

— Вмазаний.

Ця фраза Першої особи не тільки не поклала край, а, навпаки, розв’язала руки.

Друга особа:

— Волоцюга!

Третя особа:

— П ’яниця!

Четверта особа:

— Покидьок!

П’ята особа (геть забувши про надану підтримку і виявлену солідарність):

— Безхатченко!

І тільки Шоста особа мовчала. Аромат пшеничної, долинувши, нагадав про щось близьке і зрозуміле, таке далеке й таке близьке, рідне й осяжне, давши на мить забути чужий, абсурдний і виснажливий консиліум, антигуманна суть якого загрожувала позбавленням премії за четвертий квартал, грошовий вияв якої і так був жалюгідним, — що-що, а це вже достеменно.

Шоста особа була простою і щирою трудягою, гармонійною, принаймні щодо себе і в собі; бацила фарисейства, на відміну від спиртного, не спричиняла розколу й роздвоєння в її есенціальній душі.

Перша особа (згірчено, так і не дочекавшись мудрої ідеї від підлеглих):

— Чергування. Цілодобове чергування!

Третя особа (оминувши і випередивши Другу особу, яка також розтулила рота):

— Добровільні народні дружини!

Четверта особа (щоб не дуже відставати від Третьої):

— Посилений наряд міліції.

П’ята особа (і собі долучившись до хору, але ще більше, здається, радіючи, що знає таке слово):

— Патрулювання!

Друга особа (яка нарешті спромоглася на голос):

— Відеокамера зовнішнього спостереження.

І тільки Шоста особа вперто мовчала.

Четверта особа (киваючи в бік, де перед тим стояв Той, хто шарудів у кущах):

— А з ним?

Всі обернулися, проте там, де стояв Той, хто шарудів у кущах, тепер Не було нікого.

— А, — Перша особа розрубала рукою морозяне, не таке вже й вранішнє повітря, оголошуючи засідання закритим, яке закритим було такою самою мірою, як і засіданням, що Перша особа ясно усвідомлювала, проте висловлюватися з цього приводу більше не мала бажання.

«Витяг з Протоколу засідання.

В обговоренні взяли участь Шість осіб.

1. ОБГОВОРЮВАЛИ:

Акт вандалізму, вчинений невідомими зловмисниками (невідомим зловмисником) на об’єкті 286, що у квадраті 140, в ніч з п’ятого на дев’яте [«дев’яте» було акуратно й подвійно перекреслене, а над ним було написано «шосте»] шосте грудня [рік, на відміну від дня та місяця, було вказано цифрами] року.

2. УХВАЛИЛИ:

Встановити особливий контроль за об’єктом, з метою чого звернутися до компетентних органів, які нас бережуть, з проханням про посилене патрулювання зазначеного об’єкта. [Слова «які нас бережуть» було затерто, проте їх усе одно можна було відчитати; не зрозуміло, затерли