Ромуальд Неділько - Кресова книга справедливих

Коросно, Короснянський повіт, Ряшівське воєводство

Мешканці Коросна – Л. Зайдель, Й. Пшибила та інженер Г. Вуйтович – 29 березня 1946 року звернулися з проханням до Владислава Ґомулки, щоб не виселяти лемків.

Джерело: AAN, Prezydium Rady Ministrów, sygn. 21/3.

Корчмин, Томашівський повіт, Люблінське воєводство

26 червня 1947 року відділ ВП, як свідчить Йосип Лапчук, проводив облаву на бандерівців. Молодь встигла втекти, отже було заарештовано 54-річного Семена Лапчука. Його вели через кладку на Річиці два солдати. Один з них зіштовхнув Семена у воду і хотів втопити. Тоді другий солдат вскочив і врятував його. Лапчук був осаджений у таборі в Явожні, де він у січні 1948 року загинув.

За словами Анни Кіт, дівоче Леськів, 24 червня 1947 року військо арештувало її батька та Марка й Дмитра Бісів. Солтис Корчмина Мартин Ліпінський заступився перед офіцерами ВП за арештованими українцями.

Джерело: Спогад Йосипа Лапчука, [у:] 1947. Пропам’ятна Книга..., с. 316, 331; Спогад Анни Кіт, там само, с. 323.

Куляшне, Сяніцький повіт, Ряшівське воєводство

Солтис Куляшного, Петро Дембіцький та солтиси: Щавного, Височан, Полонної, Морохова, Репеді, Прибишева й Мокрого, 11 лютого 1946 року підписали петицію до Президії Ради Міністрів з проханням про невиселення лемків з ґміни Куляшне.

Джерело: AAN, Urząd Rady Ministrów, sygn. 14/19.

Лісько, Ліський повіт, Ряшівське воєводство

Ліський староста Павлусевич уможливлював уникання українцями виселення до СРСР.

Джерело: AMSWiA, MAP, sygn. 304.

Луг, Ліський повіт, Ряшівське воєводство

У лютому 1947 року група членів УПА з’явилася в знайомої польської родини для того, щоб поїсти. Дочка господарів запропонувала, що вона їх заховає, однак вони не погодилися.

Джерело: Спогад Михайла Шиманського, [у:] 1947. Пропам’ятна Книга..., с. 368.

Любачів, Любачівський повіт, Ряшівське воєводство

За словами священика Мищишина, після того, як польський солдат убив українську дитину, римо-католицький священик, декан Собчинський з Любачева сказав: «солдат заплямив польський мундир кров’ю невинної дитини».

Полька, дружина українця Стронського, після вбивства її чоловіка поляками, відреклася від польськості і хотіла охрестити дитину в церкві у Любачеві.

Джерело: Спогад о. Мирослава Мищишина, [у:] 1947. Пропам’ятна Книга..., с. 340–341.

Мельники, Любачівський повіт, Ряшівське воєводство

У лютому 1947 року Ольга й Зося Петрівські з Мельників надали заховання членам УПА.

Джерело: Спогад Михайла Шиманського, [у:] 1947. Пропам’ятна Книга..., s. 369.

Миколаїв, Жидачівський повіт, Станіславівське воєводство

За словами Ярослава Пришляка, 10 вересня 1939 року, з ініціативи ОУН, у Миколаєві та околицях вибухнуло збройне повстання проти польської влади, яку трактувалося як «окупаційну». Затята боротьба тривала декілька днів. Каральна військово-поліцейська експедиція дійшла до Миколаєва. Там було спалено господарські будівлі батька Пришляка. Його хотіли застрелити, але на його захист став католицький настоятель парафії та польські сестри-служебниці, які обслуговували будинок для престарілих.

Джерело: Я. Пришляк, За Україну! Записки члена ЗП УГВР, Миколаїв–Монтреаль–Львів 1999, с. 12–13.

Мізоч, Здолбунівський повіт, Волинське воєводство

Наприкінці серпня 1943 року члени УПА вбили близько 100 осіб. Перед нападом, за відмову вступу до УПА, був убитий, разом з родиною, столяр, українець на прізвище Захмаст (або Захмач). Врятувався тільки його 8–9-річний син, яким попіклувалися поляки.

Джерело: W. Siemaszko, E. Siemaszko, Ludobójstwo..., т. 1, с. 977–980.

М’якіш Новий, Ярославський повіт, Ряшівське воєводство

Деякі поляки з М’якіша Нового плакали й прощалися з українцями, яких виселяли на захід.

Джерело: Спогад Петра Коваля, [у:] 1947. Пропам’ятна Книга..., с. 412.

Новий Люблинець, Любачівський повіт, Ряшівське воєводство

У березні 1945 року поляк Коваль попереджав українців про запланований напад на Новий Люблинець.

Джерело: Спогад Агафії Грицько, [у:] 1947. Пропам’ятна Книга..., с. 377.

Новосілки, Грубешівський повіт, Люблінське воєводство

Православний священик з Новосілок, Микола Гольц, разом з місцевим римо-католицьким священиком, на зламі березня й квітня 1944 року об’їжджали навколишні села, щоб запобігти польсько-українській боротьбі.

Джерело: Свідчення Юрія Макара, [у:] Холмщина і Підляшшя в першій половині XX століття, Львів 2003, с. 51.

Новосільки Козицькі, Ліський повіт, Ряшівське воєводство

Священик Ричан рятував своїх знайомих, молодих українців, від мобілізації до УПА, виставляючи їм римо-католицькі свідоцтва про народження, через що вони не підлягали призову до сотні.

У селі діяла захоронка для дітей, якою опікувалися п’ять римо-католицьких сестер. Їхня настоятелька, сестра Червець, «рятувала здоров’я і життя всім, без винятку, навіть бандерівцям, пораненим у боях з польським і радянським військами або міліцією. Її дуже поважали. За такого роду діяльність вона могла понести сувору кару. Вона напевно це розуміла, але для неї не було поляків чи русинів, а просто люди».

Полька Марія Сидор переховувала пораненого стрільця з сотні. «Чи могла відмовити йому заховання, знаючи його від дитини і раніше з ним друживши?».

Джерело: Свідчення Владислава Тарнавського, [у:] Z. Ziembolewski, W morzu nienawiści..., с. 116–119.

Павлокома, Березівський повіт, Ряшівське воєводство

3 березня 1945 року відділ АК «Вацлава», підтримуваний поляками з навколишніх місцевостей, у відплаті за попереднє викрадення УПА 10 мешканців Павлокоми і 3 мешканців Динова, зробив напад на село. Було розстріляно від 120 до 150 українців (згідно українських даних – понад 360).

Після операції «Вісла», здійсненої у 1947 році, у польських господарів приховувалися три колишні члени УПА, які походили з Павлокоми.

Джерело: Z. Konieczny, Był taki czas. U źródeł akcji odwetowej w Pawłokomie, wyd. 2 rozsz., Przemyśl 2005, с. 64. Пор. також: П. Потічний, Павлокома.