Айзек Азімов - Межа Фундації

що так. А надто за межами Термінуса. Там усім байдуже, що сталося з якимось заблукалим депутатом.

— Мені не байдуже.

— Що? Якісь новини?

— Лайоно, — сказала мер, — я хочу дізнатися про Сейшелл.

— Я не двоногий підручник з історії, — з усмішкою відповів Лайоно Коделл.

— Мені не потрібна історія. Мені потрібна правда. Чому Сейшелл незалежний? Гляньте на них. — Вона вказала на червону територію Фундації на голографічній мапі, де в самій глибині внутрішніх спіралей розташувалася біла порожнина. — Ми майже оточили їх, майже поглинули, та все ж їхня територія біла, — сказала Бранно. — Наша мапа не показує їх навіть як вірних союзників — рожевим.

Коделл знизав плечима.

— Формально вони нам не вірні союзники, але ніколи нас не турбують. Вони нейтральні.

— Чудово. Гляньте тоді сюди. — Ще один дотик до кнопок. Червоний колір розширився значно далі. Він вкрив майже половину Галактики. — Оце, — сказала мер Бранно, — володіння Мула на час його смерті. Якщо глянути на цей червоний простір, то можна знайти Сейшеллський Союз, цього разу повністю оточений, але все одно білий. Це єдиний анклав, який Мул залишив вільним.

— Тоді вони теж були нейтральні.

— Мул не надто поважав нейтралітет.

— Здається, що цього разу він таки виявив повагу.

— Виходить, що так. Але що такого має Сейшелл?

— Нічого! — відповів Коделл. — Повірте мені, мере, вони стануть нашими, щойно ми того захочемо.

— Справді? Та зараз вони чомусь нам не належать.

— У нас немає потреби їх бажати.

Бранно відхилилася на спинку крісла і, провівши рукою по кнопках, зробила Галактику темною.

— Гадаю, тепер ми хочемо їх мати.

— Перепрошую, мере?

— Лайоно, я відправила цього придуркуватого депутата в космос працювати громозводом. Я думала, що Друга Фундація побачить у ньому більшу загрозу, ніж він становить, і вважатиме саму Фундацію меншою небезпекою. Блискавка вдарить його, і ми відкриємо її джерело.

— Так, мере.

— Я планувала, щоб він полетів на спорохнявілі руїни Трентора поцяцькатися з тим, що там залишилося від його Бібліотеки (якщо взагалі щось залишилося), і пошукати Землю. Пам’ятаєте, це той світ, що його нудні містики називають місцем походження людства, ніби це когось обходить, навіть якщо зненацька виявиться, що це правда. Друга Фундація навряд би повірила, що він справді це шукає, і почала б розвідувати, що ж він шукає насправді.

— Але ж він не полетів на Трентор.

— Ні. Зовсім несподівано він полетів на Сейшелл. Навіщо?

— Не знаю. Але, будь ласка, пробачте старого гінчака, чий обов’язок усіх підозрювати, і розкажіть мені, як ви дізналися, що він і цей Пелорат полетіли на Сейшелл. Я знаю, що про це повідомляє Компор, але чи справді ми можемо йому довіряти?

— Гіперреле свідчить, що корабель Компора справді здійснив посадку на планеті Сейшелл.

— Безперечно, але звідки ви знаєте, що Тревіз і Пелорат там? Компор міг полетіти на Сейшелл із власних причин і може не знати, де його підопічні, або йому просто байдуже.

— Річ у тім, що наш посол на Сейшеллі повідомив про прибуття корабля, на якому ми відправили Тревіза та Пелората. Я не готова повірити, що корабель прибув на Сейшелл без них. Ба більше, Компор повідомляє, що розмовляв з ними, а також, якщо йому ми не довіряємо, ми маємо повідомлення про те, що вони були в Сейшеллському університеті, де консультувалися з якимось непримітним істориком.

— Мені не надходило нічого із цієї інформації, — м’яко сказав Коделл.

Бранно чмихнула.

— Не подумайте, що я хочу вас принизити. Я особисто займаюся цією справою, і тепер ця інформація надійшла вам з невеликою затримкою. Остання новина — я її щойно отримала — від посла. Наш громозвід рушає вперед. Він побув на планеті Сейшелл два дні, а потім полетів. Зараз він каже, що прямує до іншої планетної системи, приблизно в десяти парсеках звідти. Він дав назву та галактичні координати свого пункта призначення послу, а той уже передав їх нам.

— Є якесь підтвердження від Компора?

— Повідомлення Компора про те, що Тревіз із Пелоратом залишили Сейшелл, надійшло навіть раніше, ніж від посла. Компор іще не визначив, куди летить Тревіз. Можливо, він полетить за ним.

— Ми випускаємо з уваги запитання «навіщо?», — сказав Коделл. Він кинув до рота льодяник і почав його задумливо розсмоктувати. — Навіщо Тревіз полетів на Сейшелл? Чому він полетів звідти?

— Мене більше інтригує інше питання: куди, куди прямує Тревіз?

— Мере, ви ж сказали, що він дав назву та координати цього місця послу, чи не так? Ви натякаєте, що він збрехав послу? Чи посол нам бреше?

— Навіть якщо припустити, що всі сказали правду й ніхто не помилився, мене цікавить назва цієї планети. Тревіз сказав послу, що летить на Гею. Г-Е-Ю. Тревіз постарався вимовити це слово по літерах.

— Гея? — перепитав Коделл. — Ніколи про неї не чув.

— Правда? Не дивно. — Бранно вказала на точку в повітрі, де була мапа. — Я за лічені миті можу знайти на цій мапі, що в кімнаті, будь-яку зірку, навколо якої обертається населений світ, і чимало відомих зірок з незаселеними системами. Тут можна позначити понад тридцять мільйонів зірок, якщо правильно керувати панеллю управління — окремими одиницями, парами, у групах. Я можу позначати їх будь-яким з п’яти різних кольорів, по одній за раз або всі разом. Що я не можу, то це визначити, де на цій мапі Гея. Якщо вірити їй, Геї не існує.

— На кожну зірку, показану на мапі, припадає десять тисяч тих, які вона не показує, — відповів Коделл.

— Звичайно, але зірки, які на ній не показано, не мають населених планет, а навіщо Тревізові летіти на незаселену планету?

— Ви пробували скористатися центральним комп’ютером? У його базі всі триста мільярдів зірок Галактики.

— Так, мені казали про це, але чи це правда? Ми з вами чудово знаємо, що є тисячі населених планет, які уникли потрапляння на всі наші мапи — не лише на цю, а й навіть у центральний комп’ютер. Очевидно, Гея — одна з них.

Голос Коделла залишився спокійним, навіть улесливим:

— Мере, цілком можливо, що нам узагалі немає чого цим перейматися. Може, Тревіз ганяється за якоюсь химерою чи бреше нам і ніякої зірки під назвою Гея не існує — узагалі ніякої зірки за цими координатами. Він намагається відірватися від нас, а тепер іще й зустрів Компора і, мабуть, думає, що за ним стежать.

— Як він від нас відірветься? Компор усе одно за ним полетить. Ні, Лайоно, у мене є інший варіант, який обіцяє значно більше проблем. Послухайте…

Мер зупинилася і сказала:

— Ця кімната захищена