Джузеппе Томазі ді Лампедуза - Гепард, Джузеппе Томазі ді Лампедуза

зберігається у флорентійському палаці Пітті.

142

Ґрез Жан-Батист (1725–1805) — відомий французький художник, майстер жанрового живопису.

143

Холодцем (франц.).

144

Бульйоном (франц.).

145

Баби Монблан (франц.).

146

Парфе — вид морозива (франц.).

147

Пироги дів (франц.).

148

За переданням, святій Агаті Сицилійській перед мученичою смертю відрізали груди.

149

Каллімако Дзамб’янкі (1811–1862) — один з радикальних соратників Ґарібальді.

150

Тобто урядом Наполеона III.

151

Тоді в палаці Фарнезе в Римі розташовувалося представництво французьких королів при Папському Престолі. Тепер там знаходиться французьке посольство в Італії.

152

Зірка вважається символом Італії і зображена на її гербі.

153

Арія з опери Доніцетті «Лючія ді Ламмермур».

154

Франсуа Араґо (1786–1853) — французький фізик, математик і астроном, директор паризької обсерваторії.

155

Очевидно, мається на увазі комета Галлея.

156

«Острівний кур’єр» — сицилійська газета.

157

«Слава Отцю» (лат.).

158

«Богородице Діво» (лат.).

159

Одна з перших мереж крамниць з речами широкого вжитку в Італії.

160

Образ авторства школи Луки Джордано, що знаходиться в соборі містечка Помпеї; є об’єктом культу і паломництва.

161

Від імені ломбардського різьбяра по дереву Маджоліні.

162

Грецька назва Сицилії, Trinacria, означає «трикутник».

163

Назва гірської ущелини поблизу Сіракуз.

164

Анатоль Франс (1844–1924), Поль Бурже (1852–1935) — відомі французькі письменники; Ґабріеле д’Аннунціо (1863–1938) — відомий італійський письменник; Матільда Серао (1856–1927) — італійська письменниця і журналістка.

165

Місто на заході Сицилії. (Прим. перекладача).

166

Місто в Тоскані. (Прим. перекладача).

167

Вітторіо Альф’єрі (1749–1803) італійський письменник, основоположник класичної італійської трагедії. (Прим. перекладача).

168

Поет прославляє скромні початки Товариства Ісуса, до якого належить. Адже саме в печері поблизу Манрези в Іспанії Ігнатій Лойола задумав заснувати свій орден.

169

Поет висловлює тут неприязнь духовенства проти Наполеона III, який дав дозвіл на анексію значної частини Папської держави до Королівства Італії, і натякає на гадане незаконне походження імператора.

170

У цій і наступних строфах йдеться про легенду, яка твердить, що дім Саліна взяв початок з кохання між імператором Тітом та царицею Беренікою.

171

«Корнелій» — це Тацит, який «у трьох словах» — invitus invitam dimisit, лат.: неохочий неохочу відпустив (насправді ці слова належать Светонію; крім того, цілком можливо, що «Корнелій» — це П’єр Корнель, який теж написав трагедію «Тіт і Береніка» — прим. перекладача) — висловив трагедію цього кохання. Поет захоплюється ними, але вважає їх «олжею», оскільки вони суперечать його власній тезі про те, що коханці вступили в шлюб.

172

«Расін умілий» — це Жан Расін, якого поет, як добрий єзуїт, хвалить насамперед за (гадану) відмову від янсеністського вчення. Трагедія Расіна «Береніка» вихваляється як вельми поміркована і єдина безкровна трагедія французького поета.

173

Над словом «мумії» автор пише «тіні», але не вказує, якому слову слід надавати перевагу.

174

Над словом «зів’ялих» автор пише «мертвих», але не вказує, якому слову слід надавати перевагу.