Енді Вір - Марсіянин

Цього разу вони мені не пригодяться. Я можу повернути другу батарею у причеп, звідки й брав. Насправді, це навіть заощадить мені надокучливу ПЧД на півшляху, яку я мав робити щодня для перекидання кабелів. Коли ровери сполучені, вони мають спільні ресурси разом з електрикою.

Я пішов та переставив батарею причепа. На це знадобилось дві години, але тепер вона на своєму місці. Я зняв сакви й відклав їх у бік. Вони можуть ще придатися. Якщо я чогось і навчився за час перебування у Клубі Марс, то це того, що все може виявитись корисним.

Я звільнив боки ровера й причепа. Після уважного оглядання їх я знайшов рішення.

Я зроблю Г-подібні скоби, які витикатимуться знизу від ходової частини загинами догори. Дві скоби на один бік, що створить полицю. Я зможу покласти панелі на полиці й схилити їх до ровера. Відтак прив’яжу їх до корпусу саморобною мотузкою.

Уцілому буде чотири “полиці”: дві на ровері, дів на причепі. Якщо скоби видаватимуться достатньо далеко, щоб вмістити дві панелі, я зможу зберігати таким робом 8 панелей. Це навіть на одну панель більше ніж я планував.

Ті скоби я зроблю і встановлю завтра. Міг би зробити це сьогодні, але вже стемніло, і мені ліньки.

Минула ніч була холодною. Сонячні стільники все ще були зняті з ферми, тому я лишив Габ у низькоенергетичному режимі. Опалення я увімкнув (я ж не божевільний), але налаштував внутрішню температуру на 1 С, щоб заощадити енергію. Пробудження за зимної погоди викликало несподівану ностальгію. Я, все ж, виріс у Чикаґо.

Але ностальгія тішила мене не довго. Я заприсягся завершити скоби сьогодні, щоб можна було повернути панелі на ферму. Тоді я зможу увімкнути кляте опалення знову.

Я попростував до посадкових опор МЗЧ, щоб добути метал на полиці. Більша частина МЗЧ була зроблена з композиту, але опори мали всотати шок від посадки. Для такого потрібен метал.

Я заніс опору у Габ, щоб не працювати зайвий раз у скафандрі для ПЧД. Вона являє собою трикутні ґратчасту балку з металевих смуг, які з’єднані болтами. Я розібрав її, отримавши купу металевих смуг.

Для вигинання скоб я використав молоток та… власне, це все. Виготовлення “Г” не потребує високої точності.

Потрібні були отвори, через які пройдуть болти. На щастя, мій дриль-убивця Патфайндера легко з цим впорався.

Причепити скоби до ходової частини причепа й ровера було просто. Деталі ходової можна знімати. Я просвердлив у них отвори, прикрутив скоби й поставив все туди, де зняв. Важлива примітка - ходова не є частиною герметичного відсіку. Отвори, які я просвердлив, не призведуть до втрати повітря.

Я перевірив скоби ударяючи їх камінням. Саме такі витончені речі роблять нас, міжпланетних науковців, відомими.

Переконавши себе, що скоби не зламаються при першому ж використанні, я перевірив нове розміщення панелей. Два стоси з семи стільників на ровері, ще сім на причепі, відтак по дві на полицю. Усе пасує.

Коли прив’язав стільники, трохи покатався з ними. Зробив кілька типових прискорень та гальмувань, повертання по радіусах, що зменшувались, і навіть різку зупинку. Стільники не зрушили з місця.

28 сонячних стільників, крихітко! Ще й місце для однієї додаткової!

Після радісного викидання кулаків, як роблять переможці, я вивантажив стільники й відтягнув їх назад на ферму. Завтра ніякого чикаґського ранку.

Я широко усміхаюсь. Усмішкою людини, котра побила свою автівку, але не зламала її. Це насправді багато рідший випадок ніж вам здається.

Я витратив сьогодні на прибирання непотрібних речей з ровера й причепа. І я був вельми агресивним у цій справі. Простір у герметичних відсіках має першочергове значення. Що більше сміття я викину з ровера, то більше простору буде для мене. Що більше сміття я викину з причепа, то більше запасів можна зберігати у ньому для мене та менше доведеться зберігати у ровері.

Перший на виліт: кожен транспорт мав лавку для пасажирів. Прощавай!

Наступний: немає причини причепові мати умови для життя. Кисневі баки, азотні баки, СО2 фільтри… усе не потрібне. Він ділитиме повітря з ровером (у якого є копії кожного з переліченого) і він везтиме регулятор й оксигенатор. Зважаючи на компоненти з Габа, які він везтиме, та ровер, утворюється дві зайві системи підтримки життя. Цього достатньо.

Відтак я висмикнув з причепа водійського фотеля й панель керування. Причеп буде фізично приєднаний до ровера. Він не робитиме нічого окрім волочіння слідом і подавання повітря. Йому не потрібне керування чи мізки. Попри це я зберіг його комп’ютер. Він маленький і легкий, тому я його візьму з собою. Якщо щось піде не так з комп’ютером ровера, у мене буде запасний.

У причепі тепер багато місця. Настав час для експериментування.

У Габа є дванадцять 9 кВт-год батарей. Вони великі й незручні. Більше двох метрів заввишки, півметра завширшки та ¾ метра завтовшки. Що більшими їх роблять, то менше маси вони витрачають на кВт-год заряду. Так, це суперечить інтуїції. Але якщо НАСА вирахувало, що можна збільшити об’єм щоб зменшити масу, вони не могли відступити від цього. Відправляти на Марс вантажі дуже дорого.

Я зняв два з них. Габ використовує батареї здебільшого вночі. Якщо вдається повернути їх до кінця дня, все має бути добре.

Тримаючи обидвоє дверей повітряного шлюза причепа відкритими, я зміг занести всередину першу батарею. Трохи