Анастасія Шишкіна - За п'ять хвилин до смерті , Анастасія Шишкіна

***

Друга ночі. Ще пів годинки, і треба буде закінчувати. Так пообіцяла сама собі, сидячи на кухні й розбираючи накопичені питання з лікарні та справи пацієнтів, яких вела до від'їзду. Роботи виявилося значно більше, ніж я очікувала. Зітхнувши, потерла очі. Мені терміново потрібна ще одна чашка кави.

Піднявшись навшпиньки, я потягнулася до шафки. Десь тут лежали сухофрукти...

— Меггі!

Як завжди, Аст підкрався непомітно. Від несподіванки я ледь не скрикнула, врятувала лише звичка, проте пакетик із сушеними агариками все ж вислизнув із рук. Син вмить підхопив його на льоту.

— Тримай. Вибач, що налякав, — винувато усміхнувся підліток.

— Нічого, я вже майже звикла, — відповіла я, хоча серце ще шалено калатало.

Поклала злощасний пакетик поруч і полізла за аналогом турки.

— Чому ти не спиш?

— Не спиться...

Вичерпна відповідь, нічого не скажеш.

— Може, зварити какао?

Поки готувала нам напої, обидва мовчали. Аст дивився у вікно і задумливо гриз сухофрукти. Поставивши перед ним кухоль, влаштувалася навпроти.

— Слухаю. Що турбує моє дитятко?

Підліток неохоче відірвав погляд від нічного пейзажу, трохи зніяковіло закрутивши кухоль в руках.

— Можна Янг ще трохи поживе у нас?

Спершу я не зрозуміла, про що йдеться, а потім пригадала — ми домовлялися перед моїм приїздом.

— Це твій гість, тож він може залишатися стільки, скільки захоче. Будинок великий — місця вистачить на всіх. Але скажи краще, там усе справді так серйозно? Може, мені варто втрутитися?

— Не знаю... — Аст похмуро насупився, але згодом розслаблено відкинувся на спинку стільця. — Містер Стівенсон постійно зайнятий. Він лише на третій день випадково дізнався, що сина немає вдома, та й то завдяки служниці. А його мати... — на обличчі Аста відобразилося бажання сказати щось недобре, але я підняла руку, зупинивши його. — Ну, коротше, погана вона мати.

— Зрозуміло...

Я зробила ковток кави й задумалася. Мене завжди зачіпали такі ситуації, особливо тому, що я сама не мала нормального дитинства чи сім'ї. Погана мати — це одна річ, але містер Стівенсон, на мою думку, розумна й адекватна людина. Прогресивний політик. Невже він не розуміє, що втрачає свого сина? Якщо так піде й далі, через кілька років між ними виросте неподоланна прірва.

— Отже, план такий. Завтра у нас що? Правильно, неділя, а це означає — сімейний день. Я хотіла вас відвезти до Беатленду, але підкоригуємо план. Підемо туди разом із вашими батьками. Я зателефоную їм завтра вранці — нехай змінюють свої плани.

— Я так розумію, моїм "батьком" буде містер Хьорст? — підозріло уточнив син.

Після того, як Рай заступився за них, Аст став трохи лояльніше до нього ставитися, але до ідеалу ще далеко.

— Я чогось не знаю? — він недовірливо зиркнув на мої руки.

— Маєш іншу кандидатуру? Раян — дуже зайнята й популярна особа. Якщо політик не погодиться на прогулянку з сином, натиснемо на професійний інтерес. Упевнена, чоловікам буде що обговорити.

Про особисті мотиви я, звісно, промовчала.

— Гарний план, — син схвально кивнув і швидко допив ще гаряче какао. Широко позіхнув. — Ну, я тоді піду?

— Іди. О дев’ятій ранку будьте готові.