Віккі - Східна троянда. Таємниці королівство, Віккі

Люда була щаслива бачити рідних і запропонувала відпочити та перекусити, але Іра наполягала спочатку вручити подарунки. Аліс теж підготувала сюрприз для Саші — красивий щоденник із замочком і кольорові ручки з фігурками на кришечках. Тим часом Боря, не втручаючись у їхню радість, пішов відпочити до кімнати, залишивши дружину і дітей насолоджуватися моментом.

Після того як подарунки були вручені, Іра з усмішкою встала перед Людою:  
— Сестро, ходімо, розкажеш, що в тебе змінилося в житті. Я привезла чудове вино з Німеччини, тобі точно сподобається.  

Люда, сміючись, відповіла:  
— Ну, ходімо, сестро!  

Тим часом Аліс із усмішкою звернулася до Саші:  
— Ходімо, сестричко, наберемо смаколиків і поговоримо.  

Дівчатка, весело сміючись, вирушили до іншої кімнати, де між ними завжди панувала атмосфера тепла й довіри.

Іра та Люда вже допивали третій бокал вина, розкуто ведучи розмову. Іра, відсьорбнувши міцного вина, ахнула і з усмішкою запитала:

— Ну що, сестро, розповідай, як ти докотилася до такого життя?

Люда впевнено підняла брови й відповіла:

— Чого це я докотилася? Це мій чоловік, Коля, все зіпсував! Він зрадив мене з моєю подругою Ритою. От негідник.

Іра дивилася на сестру з подивом:

— Ти серйозно? Коля? Та він же завжди був таким вірним… Як це сталося?

Люда глибоко зітхнула й почала:

— Він напився і залишився ночувати у неї. Провів час із цією нафарбованою… Ритою!

Іра стиснула кулаки й постукала ними по столу:

— Не вірю! Людо, чесно, у мене чуття, і воно підказує, що твій Колька просто не міг так вчинити!

Люда допила бокал і продовжила:

— А от твоє чуття тебе підвело. Я сама його викрила. На його сорочці був слід її помади. Рита і не заперечувала, що давно поклала око на мого Кольку. Я ледь її за волосся не потягала!

Іра похитала головою, намагаючись розібратися в ситуації:

— Ти впевнена, що вона тобі не бреше? Подруги здатні на все, щоб зруйнувати чиюсь сім’ю. Ти точно не шкодуєш, що розлучилася?

Люда з сумом відповіла:

— Ні. Він сам винен, а з Ритою я більше не хочу мати справу. Виявляється, від подруг можна чекати чого завгодно.

Іра, розуміючи, що не переконає сестру, змінила тему:

— Ну й пристрасті у тебе! Але, бачу, ти особливо не переймаєшся. У тебе хтось з’явився?

Люда, злегка усміхнувшись, сказала:

— Так. Його звуть Віктор. Багатий бізнесмен, займається будівництвом. Ми зустрічаємося вже чотири тижні. Такий турботливий, щедрий, наче з фільму.

Іра слухала мовчки, але щось її насторожувало. Їй здавалося, що чотири тижні — це занадто рано, щоб забути чоловіка, особливо якщо його могли підставити.

— Ти впевнена, що добре знаєш цього Віктора? Ти знаєш про його минуле? Він точно розлучений?

Люда махнула рукою:

— Звісно! Розлучений. А минуле… Воно не таке вже й важливе.

Іра задумливо відповіла:

— Думаю, тобі варто придивитися до нього уважніше, перш ніж будувати серйозні стосунки. Повір мені, сестро… Ти розповідала про це Олені або нашим сестрам?

Люда скривилася:

— Навіщо Її Величності знати про моє особисте життя? Їй все одно, що в мене відбувається! Після того, як Георг довів себе до алкоголізму, я думаю, Олена щось знає про те, що сталося з його сином Аміраном і її падчериицею Сибіл.

Іра заперечила:

— Та ну, Людо, не перебільшуй. Олена — наша сестра і могла б дати слушну пораду.

Люда насупилася:

— Ми з нею не спілкувалися з того часу, як Георг мало не підпалив будинок.

Іра замислилася, відчуваючи, що в історії з Колею щось не сходиться. Можливо, його дійсно підставили, щоб зруйнувати їхній щасливий шлюб.

Ще більш підозрілим Ірі здавався новий залицяльник Люди, Віктор. Вона вирішила поговорити з Оленою, щоб та допомогла розібратися і дати сестрі потрібну пораду.

Люда почула музику, що долинала із зали. Вона подумала, що її старший син Льоша щось дивиться або слухає. Вирішивши перевірити, вона попрямувала туди.

Тим часом Льоша сидів на дивані з напіввідкритим ротом, заворожено дивлячись на телевізор, де йшли відверті сцени. Він був повністю занурений у те, що відбувалося на екрані, поки не почув голос матері:

— Льоша! Льоша!

Від несподіванки він сіпнувся, гарячково почав шукати пульт, щоб вимкнути телевізор. Один пульт не працював, тож він схопив інший, швидко замінив батарейки і нарешті вимкнув екран.

У цей момент до кімнати зайшла Люда. Побачивши розгублене обличчя сина, вона насупилася:

— Льоша, що ти робиш?

Льоша розгубився, нервово усміхнувся і пробурмотів:

— Еее… передачу дивився.

Люда примружила очі:

— Яку саме?

Льоша ще більше зам’явся, а потім невпевнено видав:

— Ммм… про тварин.

Люда склала руки на грудях:

— І чому ж вимкнув?

Льоша швидко поклав пульт на диван і, намагаючись виглядати невимушено, знизав плечима:

— Та щось нецікаво стало.

Люда важко зітхнула, махнула рукою й сказала:

— Гаразд, іди подивись, як там твої сестри. Дурницею не займайся.

Льоша з полегшенням підхопився з дивана і, уникаючи погляду матері, відповів:

— Йду.