Біблія - Біблія. Святе Письмо Старого та Нового Завіту

благодаттю, стали згідно з надією спадкоємцями життя вічного. 8 Вірне слово! І я хочу, щоб ти його запевняв, аби ті, які увірували в Бога, намагалися бути першими в добрих ділах. Це добре й корисне людям. 9 А безглуздих питань, родоводів, спорів та суперечок про закон уникай, бо вони безкорисні й марні. 10 Єретика чоловіка по першім і другім попередженні цурайся, 11 знаючи, що такий ось збився на манівці і грішить, ще й осуджує себе самого. 12 Коли пришлю до тебе Артема або Тихика, чимскоріше приходь до мене в Нікопіль, бо я вирішив там перезимувати. 13 Зину законника й Аполлоса випровадь дбайливо, щоб їм нічого не бракувало. 14 Наші також; нехай навчаться бути першими в добрих ділах для конечних потреб, щоб не були безплідні. 15 Вітають тебе всі, які зо мною. Вітай тих, які люблять нас у вірі. Благодать з усіма вами!

Послання Апостола Павла до Филимона

1. Привіт 1-3; подяка 4-7; апостол заступається за Онисима 8-22; закінчення 23-25

1 Павло, в'язень Христа Ісуса, та брат Тимотей - Филимонові любому й нашому співробітникові, 2 і сестрі любій Апфії та Архипові, нашому товаришеві боротьби, і твоїй домашній Церкві: 3 благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. 4 Дякую Богові моєму повсякчас, згадуючи тебе у своїх молитвах, 5 бо чую про любов твою і віру, що її ти маєш супроти Господа Ісуса й супроти всіх святих; 6 щоб спільність твоєї віри стала діяльною у спізнаванні всякого добра, що є між; вами заради Христа. 7 Велику я мав радість і втіху з твоєї любови, бо ти, брате, дав відпочити серцям святих. 8 Через те я, хоч і маю повну в Христі сміливість тобі наказувати, що маєш робити, 9 все ж таки волію тебе просити в любові, - я Павло, старий вже, а тепер ще й в'язень Христа Ісуса. 10 Благаю тебе про мого сина, що його породив у кайданах, про Онисима, 11 що колись тобі був непотрібний, тепер же і тобі й мені вельми потрібний. 12 Я його тобі повертаю; а ти його прийми, він бо моє серце. 13 Я хотів його затримати біля себе, щоб він замість тебе служив мені в кайданах Євангелії. 14 Та без твоєї згоди я нічого не хотів робити, щоб твоє добродійство не було наче з примусу, лише - добровільне. 15 Можливо, що він на те лиш відлучився на час від тебе, щоб ти прийняв його навіки, 16 і вже не як слугу, але більше, ніж слугу, - як брата любого, яким він є особливо для мене, а ще більше для тебе: і то тілом, і в Господі. 17 Отож, якщо мене маєш за друга, прийми його, немов мене самого. 18 Коли ж він тебе чимсь покривдив чи тобі щось винен, то це зарахуй мені. 19 Я, Павло, написав моєю рукою; я тобі сплачу, того тобі не згадуючи, що ти й самого себе мені винен. 20 Так воно, брате! Я так хотів би мати в Господі цю послугу від тебе! Заспокой у Христі моє серце! 21 Пишу тобі в повній надії на твою слухняність, певний, що зробиш понад те, що прошу. 22 А заразом приготуй мені помешкання: надіюсь бо, що завдяки вашим молитвам буду дарований вам. 23 Вітає тебе Епафр, мій товариш неволі у Христі Ісусі, 24 Марко, Аристарх, Димас і Лука - мої співробітники. 25 Благодать Господа Ісуса Христа з вашим духом! Амінь.

Послання Апостола Павла до Євреїв

1. Христос - Син Божий 1-4; він понад ангелів 5-14

1 Багаторазово й багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків. 2 За останніх же оцих днів він говорив до нас через Сина, якого зробив спадкоємцем усього і яким створив віки. 3 Він - відблиск його слави, образ його істоти, - підтримуючи все своїм могутнім словом, здійснив очищення гріхів і возсів праворуч величі на вишині, 4 ставши від ангелів стільки вищим, оскільки успадкував визначніше від них ім'я. 5 Кому бо з ангелів він коли мовив: «Син мій єси, я сьогодні породив тебе?» І ще: «Я буду йому за Отця, а він буде мені за Сина?» 6 Коли ж знов уводив Первородного у світ, то каже: «Нехай поклоняться йому всі ангели Божі.» 7 А щодо ангелів мовить: «Той, хто вітри своїми вісниками вчиняє, а полум'я вогненне - слугами своїми.» 8 А до Сина: «Престол твій, Боже, віковічний, і берло правоти - берло твого царства. 9 Ти полюбив справедливість і зненавидів беззаконність, тому помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости понад твоїх співучасників.» 10 І: «Ти, Господи, напочатку заснував землю і небеса - діло рук твоїх. 11 Вони загинуть, ти ж перебуваєш; усі, мов одежа, постаріються. 12 Ти їх, неначе одежину, згорнеш і, немов одежа, вони зміняться. Ти ж - той самий, і літа твої не скінчаться.» 13 До кого з ангелів він коли мовив: «Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів підніжком під твої ноги?» 14 Хіба ж не всі вони служебні духи, що їх посилають до послуг тим, які мають успадкувати спасіння?

2. Практичні висновки 1-9; чому Христос страждав 10-18

1 Тому ми мусимо вважати дуже пильно на те, що почули, щоб, бува, нас не знесло з дороги. 2 Бо коли слово, оголошене ангелами, було таке зобов'язуюче, що всякий його переступ і непослух приймав справедливу кару, 3 то як утечемо ми, коли занедбаємо таке велике спасіння? Воно, спочатку проповідане Господом, було підтверджене нам тими, що його чули, 4 коли Бог засвідчив знаками, дивами й різними потугами, ще й дарами Святого Духа, що їх він розділює за