Вікторія Попик - Запалена минулим, Вікторія Попик

- То ти не знала цього!

А потім нахиляється до мене ближче і шепоче:

- Так от, люба, я тебе продав разом з усім мотлохом

У мене немає слів, я ледве стримуюсь, щоб не впасти, мене продали, як річ, як таке може в голову вкластися.

Я продовжую мовчати, більше нічого не хочу чути, бачу що про ніщо не шкодує.

- Але судячи з того, що ти досі жива і неушкоджена, то ти або десь гарно ховаєшся або тебе перекупили!
 

Він прижмурюється і розглядає мене, як здобич, яка дивом уціліла.

Все достатньо, не хочу продовжувати, підриваюсь і вилітаю  звідти, з таким розмахом, що мало не знесла Кондратенка.

Я не прощалась, не зупинялась, я вилетіла на вулицю і здається аж там видихнула.

Що я тільки но почула? Виходить мене викупили!

Стоп! Не так! Мене викупив Микита?!

Знаю, що обіцяла Ларці, що сьогодні сто відсотків буду на роботі, але нічого, як я запізнюся на якихось півгодини.

Моя машина зривається зі стоянки, я один раз чула адресу кантори у якій працює Микита, тому я намилилась виключно туди.
 

Уже за декілька хвилин я була на місці, не памʼятаю скільки разів порушила, скільки підрізала і як взагалі не злетіла з своєї смуги, але байдуже.
 

Міцно стиснула кулаки попрямувала в середину. На вході солідний охоронець, слава Богу, що він тут є, маю в кого запитати куди саме йти.

- До Костецького куди?

Він на автоматі відповідає і вказує пальцем:

- Другий поверх, перші двері

Мені здається, що я пересуваюся крізь стіни, бо блиснула очима і я вже біля кабінету з акуратною табличкою.

Не стукаю, не дзвоню, а так відчиняю двері. Микита і Демʼян стоять біля одного столу і щось розглядають у моніторі, а коли підіймають голову то навіть не встигають зрозуміти, що відбувається як я випалюю:

- Мене продали?

Микита міняється в обличчі, а Демʼян чемно відходить в сторону, згодом взагалі говорить:

- Я вийду, вам є про що поговорити
 

І закриває за собою двері. Микита обходить стіл і рухається до мене.

- Софіє, заспокойся!
 

Говорить спокійним голосом, але це ніяк не допомагає. 

- Я ще раз питаю! Мене продали?

Він опускає погляд, ставить обидві руки на стіл і відповідає:

- Так

Заплющую очі і відчуваю як сльози котяться рікою і я не можу це контролювати.

Відчуваю, що Микита підійшов, але розплющити очі не можу.

- Усе закінчилось, тепер все буде добре, будь ласка, заспокойся

- Як? Як так? Коли буде добре?

Трясу головою, але перед собою нічого не бачу, усе розмито від сліз.

- Що ти хочеш почути?

Спокійним тоном запитує мене, не наважившись доторкнутись.

- Скажи правду! Усю правду!

Микита голосно видихає, а потім тяжко видавлює:

- Я викупив тебе, з того моменту все мало бути добре

- Чому ти одразу не розказав?

Дивлюсь на нього і не можу сфокусуватися, погляд бігає туди сюди.

Микита хапає міцно мене за плечі і майже з криком відповідає:
 

- А як я мав сказати? Як? Сказати, що твій колишній чоловік продав тебе, а точніше програв і ти стала власністю старого, противного бандюка, я так мав сказати? А в кінці додати, що я такий хороший викупив тебе!
 

Не знаю, що відповісти, це звучить страшно, не думала, що таке буває в реальному житті. Але Микита продовжує:

- Так от, ні, я не хороший! Бо я мав би засудити цю стару гниду, зробити так, щоб він сів на довго, або вбити, знищити його, а я простий боягуз! Я побоявся, що доки буду вошкатись у пошуках якихось доказів то з тобою або сином щось станеться! Ось тобі правда!

Він розвертається до мене спиною, спирається над столом і чую, як важко дихає. 

А мені, що робити, ще ніколи я не почувала себе таким непотребом, яким можна ось так просто торгувати.

Я не засуджую Микиту, він хотів як краще, але було б набагато легше якби я це дізналася від нього на початку.

Стаю за його спиною, просовую свої руки до його грудей і обіймаю ззаду. Я зла на нього, на себе та взагалі на весь світ, але розумію, що якби не він то де б зараз була я.

- Микит, повернись до мене! Поглянь на мене

Він прислухається, робить те, що я прошу.

- Микит,  скажи, чому ти викупив і нічого не сказав

Охопивши моє обличчя, притулився своїм чолом до мого, прошепотів:

- Я коли дізнався про це, то думав буквально хвилину і то про те як швидко зняти потрібну суму. Не хотів, щоб ти знала про це взагалі!

Це так боляче і водночас приємно чути, але цікаво:

- Скільки?

- Що скільки?

Ставлю останнє запитання, мені дійсно цікаво знати.

- Скільки ти заплатив?

- Запамʼятай! Я б заплатив будь-які гроші! А тепер закриємо цю тему

Не знаю скільки часу ми так простояли, але я таки змогла заспокоїтись, ми мовчки випили кави, я складала у свої голові всі пазли, а Микита спостерігав за моїм станом, нічого не запитував ні звідки я це дізналась, ні хто мені це сказав, просто спокійно розглядав мене з ніг до голови.
 

Ще вчора вечором, коли вкладала Мішу, я думала, як далі бути, чи водити сина на побачення з батьком, як зробити так, щоб син не зненавидів Артема, а сьогодні я готова зробити все, щоб він більше ніколи не бачив сина.

Це ж якою гнилою повинна бути людиною, щоб продати свою дружину, він ж сам зробив так, щоб мене добитися, сам запропонував одружитися, а потім сам продав, крутий розклад, я в повному захваті.

- Микит, коли усе закінчиться?
 

Я підіймаю погляд на нього і хочу почути бодай щось, бодай якісь обнадіюючі слова.
 

Він підходить до мене, присідає біля моїх ніг і обіймає коліна, тепло суцільно огортає мене.