Жозе Сарамаго - Прозріння

що обставини склалися зовсім інакше й тепер треба організувати допит так, щоб його запитання непомітно пожвавлювали й непомітно гальмували плани міністра, він хотів також знати, в чому полягала обіцяна йому допомога. Було майже пів на четверту, коли задзвонив червоний телефон. Комісар одним стрибком підхопився з ліжка, взув капці, позначені символом їхньої корпорації, і, накульгуючи, підбіг до стола, на якому стояв телефон. Ще до того, як сів, він схопив слухавку й запитав, Хто на телефоні, Це альбатрос, була відповідь із протилежного кінця лінії, Добраніч, альбатросе, це морський папуга, Я маю для вас інструкції, морський папуго, будь ласка, запишіть їх, Слухаю вас, альбатросе, Сьогодні о дев’ятій годині, дев’ятій годині ранку, а не вечора, на кордоні, пост північ-шість, вас чекатиме чоловік, військо попереджене, проблем не буде, Я так розумію, що цей чоловік має мене замінити, альбатросе, Ні, для цього немає жодних підстав, морський папуго, ви добре виконуєте своє завдання, і, сподіваюся, так буде до кінця операції, Дякую, альбатросе, і в чому полягають ваші інструкції, Як я вже вам повідомив, завтра о дев’ятій годині вас чекатиме одна особа на прикордонному посту північ-шість. Атож, альбатросе, я це вже записав, Передайте цій особі фотографію, про яку ви мені розповідали, фотографію групи, де знята й головна підозрювана, передайте також тому чоловікові список прізвищ й адресу, який ви маєте у своєму розпорядженні. Комісар відчув, як його пробрало холодом по спині, Але ця фотографія ще потрібна для мого розслідування, наважився він сказати, Не думаю, що ви справді потребуватимете її, морський папуго, я навіть припускаю, що вона зовсім вам ні до чого, адже ви самі за допомогою своїх підлеглих уже здобули знання про всі елементи банди, Я волів би назвати її групою, альбатросе, Банда і є групою, Це так, альбатросе, але не кожну групу можна назвати бандою, Я не знав, що ви так дбаєте про правильні означення, бачу, що ви часто користуєтеся словником, морський папуго, Пробачте, що я виправляю вас, альбатросе, голова в мене трохи шумить, Ви спали, Ні, альбатросе, я міркував про те, що мені робити завтра, Тепер ви це знаєте, персона, яка чекатиме вас на посту північ-шість, буде чоловіком більш або менш вашого віку й матиме на шиї синю краватку в білу крапочку, гадаю, на кордоні більше таких не буде, Я знаю його, альбатросе, Ні, ви його не знаєте, ви не належите до їхньої служби, Он як, Він зустріне вас такою фразою-паролем, Часу завжди бракує, А що я повинен йому відповісти, Час завжди знайдеться, Дуже добре, альбатросе, ваш наказ буде виконано, о дев’ятій ранку я буду на кордоні, щоб зустрітися з тим чоловіком, А зараз лягайте до ліжка й проспіть міцним сном до ранку, морський папуго, я зроблю те саме, бо працював до нинішньої хвилини, Можна поставити вам одне запитання, альбатросе, Запитуйте, але коротко, Чи фотографія, яку ви в мене вимагаєте, якось пов’язана з допомогою, що ви мені обіцяли, Хвалю вашу проникливість, морський папуго, бачу, від вас нічого не приховаєш, Отже, вона пов’язана, Пов’язана й дуже пов’язана, проте не сподівайтеся, що я скажу вам, як саме вона пов’язана, не хочу, щоб ця ідея втратила ефект несподіванки, І це при тому, що я залишаюся головним відповідальним за розслідування, Безперечно, Виникає враження, що ви не цілком мені довіряєте, альбатросе, Намалюйте на підлозі квадрат, морський папуго, станьте в нього, між сторонами квадрата я довіряю вам, але поза межами квадрата я не довіряю нікому, крім себе самого й вашого розслідування, задовольніться поки що першим і другим, Гаразд, альбатросе, Бажаю вам міцного сну, морський папуго, до кінця тижня ви одержите від мене додаткові вісті, Я перебуватиму тут, чекаючи їх, альбатросе, Добраніч, морський папуго, Добраніч, альбатросе. Усупереч побажанням міністра та крихта ночі, яка залишилася, мало принесла користі комісару. Сон до нього так і не прийшов, коридори й двері мозку залишалися зачиненими, а всередині абсолютним володарем панувало безсоння. Навіщо він зажадав від мене фотографію, запитав він себе раз і двічі, що він хотів сказати мені своєю погрозою, що до кінця тижня надішле мені додаткові вісті, його слова, кожне окремо, не звучали, як погроза, але тон, атож, тон був погрозливим, якщо комісар, чиє життя минуло в допитуванні людей різного характеру й виду, навчається знаходити в заплутаному лабіринті складів дорогу, яка може привести до виходу, він також навчиться помічати зони тіней, які утворює кожне слово й тягне за собою щоразу, коли його промовляють. Досить промовити гучним голосом фразу, До кінця тижня ви одержите від мене нові відомості, як легко сприйняти її як погрозу, як ноту поступного залякування, запах огидного страху, погрозливу вібрацію привиду батька. Комісар волів плекати такі заспокійливі думки, як ці, Але я не маю жодних підстав боятися, я роблю свою роботу, виконую накази, які отримую, хоч у глибині своєї свідомості знаю, що так не було, що міністр дає мені ці накази, але й він не вірить у те, що дружина лікаря лише тому, що чотири роки тому вона не осліпла, тепер може бути звинувачена за те, що вісімдесят три відсотки виборчого населення столиці проголосували порожніми бюлетенями, ніби перша незвичайна подія, яка сталася з нею, автоматично зробила її винною за другу. Навіть він у це не вірить, подумав комісар, йому важливо тільки влучити в ціль, а якщо він не влучить у першу, то шукатиме другу і третю і так далі, аж поки не знайде таку, в яку влучить із першої спроби, або люди, яких він намагається переконати у своїх заслугах, повірять йому, байдужі до тих методів, які він застосовує. І в першому випадку, і в другому він виграє партію. Завдяки його блуканню по всіх усюдах, сон усе ж таки примудрився знайти двері, крізь які до нього увійшов, і комісарові наснилося, що міністр внутрішніх справ попросив у нього фотографію для того, щоб виколоти голкою очі в дружини лікаря, він їх виколював і промовляв, Ти не була сліпою, але сліпою будеш, ти була біла, але бачитимеш чорне, цією голкою я тебе проколюю і спереду і ззаду. Змучений, залитий потом, відчуваючи, як серце вискакує йому з грудей, комісар прокинувся, розбуджений, криками жінки та реготом міністра. Який жахливий сон, пробелькотів комісар, поки вмикав світло, які жахливі речі спроможний породити мозок. Годинник показував половину на восьму.

Він прикинув, скільки часу йому знадобиться, щоб добутися до військового поста північ-шість, і майже подякував