Катерина Воронцова - За жагою кохання. Книга 2, Катерина Воронцова

 Дві пари сірих очей вдарилися одна об одну.

- Максиме, досить, - Роман Андрійович осмикнув молодшого.

- Дякую за каву, - секретарка піднялася та взяла сумочку, - уже запізно, треба ще додому потрапити.

Вона правильно вирішила, що тут абсолютно зайва.

- До побачення, Ася Михайлівна і спасибі вам за допомогу. Данило, проведи дівчину, - Северський кивнув синові.

- Марійко, приготуй, будь ласка, мою кімнату, - попросив прислугу Дан, виходячи за Антохіною до холу, - я сьогодні залишуся на ніч.

- Звісно, - кивнула руденька і почала підійматися сходами.

- Проводжу тебе до машини, - чоловік подав пальто жінці. - На території сторожові собаки.

- Данило Романович... Данило, - вона втримала його руку і раптово вирішила зблизитися, - я сподівалася, що ми зможемо стати більш значущими один для одного.

- Даремно.

- Що?

- Даремно сподівалася, Асю, до того ж я не бачу причин переходити на "ти".

- В нас із тобою... з вами була близькість і я...

Дан застережливо підняв рук і дівчина запнулася.

- Асю, я вже тобі казав, що до смерті напився й абсолютно нічого не тямив. Я не пам'ятаю й краплі з того, що ти мені розповіла. Розумієш?

Дівчина невдоволено підібрала губи. Тоді, восени, бос справді добряче випив, вона вперше бачила його таким і Антохіна просто опинилася в потрібний момент у потрібному місці. Але незважаючи на всі її старання і звабливі хитрощі, надія роздобути собі Северського через ліжко зазнала оглушливого фіаско. Бос звертав на секретарку не більше уваги, ніж на офісні меблі і їй дісталася лише його незв'язна балаканина про якихось безглуздих метеликів. Вранці Антохіна зробила другу спробу зловити рибину у сіть - в яскравих фарбах розписала босу свою версію інтимної казки та все було марним. Северський просто дав пораду не лягати під п'яних чоловіків і на цьому все закінчилося.

- Мені шкода, що так вийшло, - продовжив Данило. -. Але, заради чесної об'єктивності, хіба я хоч раз дав тобі надію, що між нами може щось бути? Хоча б один натяк чи привід?

- Чому ви відштовхуєте мене? Чим я не підходжу, не красива?

- Вродливих багато Асю, а мені потрібна тільки одна і це не ти, вибач. Знайди собі хлопця, який оцінить усі твої чесноти.

- Дайте мені шанс, Данило Романовичу.

Ася покосилася кудись убік і раптом обхопила його шию руками та міцно притиснулася до губ. Чоловік  навіть трохи сторопів, він звик до жіночої уваги, але відверте полювання дратувало та викликало огиду. У холі пролунали тихі кроки та різко завмерли. Він нарешті зміг відірвати від себе знахабнілу жінку і повернув голову - за пару кроків самотньо стояла Андріана.

- Вибачте, що завадила, - дівчина пройшла до столика, взяла книжку і, не дивлячись на застиглого Дана, швидко піднялася нагору.

- Прокляття, - вилаявся чоловік крізь зуби, обхопив Антохіну за плечі й відчутно струснув. - Ти навмисне це зробила, так? Хіба я давав тобі дозвіл торкатися мене?

Завжди рівний і спокійний Северський зараз кипів і секретарка мимоволі відступила, вона ніколи не бачила боса в такому сказі.

- Із завтрашнього дня ти працюєш у Ланового. У всіх працівників у трудовому договорі вказано на неприпустимість особистих стосунків на робочому місці.

Він підхопив розлючену колегу під лікоть і потягнув до виходу.

- Але Данило Ро...

- Радій, що я не викинув тебе з компанії геть. Останнє попередження.

Охорона провела колишню секретарку до машини, а Дан пройшов до своєї кімнати. Повернутися в їдальню не лишилося бажання. Андріана пішла, а вислуховувати жарти Макса він зараз був не в змозі.

- Прокляте шампанське, - Данило натиснув на скроні, біль у голові поступово набирав обертів.

Його бізнес процвітав як ніколи, зате на особистому фронті все було гірше не можна. Зробив кілька глибоких вдихів, силкуючись заспокоїтися. Зараз йому потрібен хоч який-небудь релакс, для тренажерів надто пізно, а ось басейн якраз. Данило пройшов у гардеробну, зняв із себе одяг і кинув до кошика. Приміщення басейну зустріло м'яким приглушеним світлом. Він поклав рушник на шезлонг, поправив плавки й відкинув пасмо волосся, що впало на лоб. М'який плескіт змусив обернутися. Дан застиг, так і не опустивши руку: внутрішні прожектори освітили у воді дівочу фігурку. Андріана підпливла до сходів і почала неспішно підійматися. Закритий купальник обтягував струнке гнучке тіло, мокрі вії здавалися вдвічі довшими.

- Я вже йду, не буду турбувати.Не знала, що ти саме зараз захочеш поплавати.

- А якби знала то не прийшла?

- Звісно, це ж очевидно.

Вона порівнялася з ним і спробувала обійти. Дан віддзеркалив рух, перегородивши собою дорогу.

Дівчата та  хлопці не забуваймо ставити зірочки та сердечки книзі та писати коментарі! Автору звідкись треба брати наснагу!