Ренделі Фрейкс - Термінатор

калібру, супердизайн, призначений спеціально для поліції. Йому доводилося стріляти з такого. Зрозуміло, це не сорок четвертий калібр, але й не найгірший варіант.

Власник такого потрібного зараз Різові пістолета був уже підстаркуватим, огрядним, захеканим і до того ж добряче наляканим. Те, що треба!

Щойно сержант повернувся до нього спиною, Різ блискавично вискочив з темряви й потужним ударом збив поліціянта з ніг, водночас перехопивши руку, що тримала пістолет. Найдефер почав сповзати на землю, гримнув випадковий постріл. Наступної миті Різ одним духом заволодів зброєю. Справу зроблено!

Кайл поставив на ноги доглядача порядку й притулив до стіни. Звів курок «Сміт-і-Вессона», притулив зброю до обличчя поліціянта, який усе ще не прочумався.

Найдефер повільно приходив до тями. Прямісінько перед ним глибочіла огидна чорна діра — дуло його власної табельної зброї. За ним спостерігали уважні очі. Бридня якась!

Різ поки не отримав відповіді на безліч гризотних питань. Своє точне місцеперебування. Координати цілі. Інтенсивність транспортного потоку в районі операції. І так без кінця.

Бляха з написом «Поліція Лос-Анджелеса» підказала йому відповідь на головне питання. Він потрапив за місцем призначення. Але залишалося ще одне нез’ясоване питання, відповідь на яке визначала його подальші плани.

Різ розумів, що зволікати не варто. Незабаром повернеться інший патрульний.

— Котра година? — суворо розпочав він допит.

— Четверта тридцять.

— День тижня?

— П’ятниця.

Найдефер охоче відповідав на питання, сподіваючись, що це заспокоїть психа. Якби ж то!

— Число яке? — гаркнув божевільний.

Найдефер загаявся з відповіддю.

— Гм… дев’яте. Дев’яте березня.

Різ нетерпляче зиркнув і поставив убивче питання:

— Якого року?

Сліпий тваринний жах паралізував сержантові волю. «Отакої! Рік йому подавай! Достеменно, псих. Ось тут мені й гаплик». Найдефер замружився в очікуванні кулі.

Виск гальм змусив Кайла озирнутися. Біля входу до провулка зупинилася поліцейська блимавка. З машини вистрибнув Льюіс і, тримаючи пістолет напоготові, побіг поміж будинками. Різ кинувся в інший бік і закляк.

Шлях йому перетнула інша поліцейська машина.

Оточили!

Різ гарячковито озирався на всі боки. Поруч металеві двері з висячим замком. Він скочив туди і, напруживши м’язи, щосили вдарив трохи вище замка. Двері прочинилися, пустивши його в похмуру невідомість. Босі ноги відчули холод кахлів, звивистий темний лабіринт коридору вів углиб приміщення. Різ спотикався об якісь ящики, наражався на стіни, доки попереду не замерехтіла смужка світла попід дверима.

Кайл розбігся та посмиком розчинив двері.

Простору залу освітлювало відблисками вуличних ліхтарів. Усю кімнату заповнювали столики та прилавки, між якими залишалися вузенькі проходи. Різ напружив зір, прагнучи роздивитися навколо. Пахло чимось знайомим. Так, це той огидний запах стерильності, що нагадав йому залишені кіборгами бункери. Коли його команда підривників спускалася до підземних лігвищ машин, у ніс бив такий самий сморід хімічних препаратів. Десь одноманітно гули кондиціонери, але крізь їхнє заспокійливе гудіння тренований слух Кайла почув луну обережних кроків.

Різ поспішав далі, головне — відірватися від переслідувачів. Миттєвого погляду йому вистачило, щоб зрозуміти: він потрапив до казкової скарбниці. Різ опинився в універсальному магазині. Тісним коридором він дістався до стійок з одягом. Тут під прикриттям довгополих пальт та плащів, він прислухався, затамувавши подих. Кров молотами гупала в скронях.

Кайл відчував присутність десь поруч ворожої сили. Он де воно! Троє, вважаючи себе непоміченими, нечутно оточували його. Мозок інтенсивно працював, шукаючи виходу. Північну стіну приміщення займала величезна суцільна вітрина. Як її відчинити? Повз вітрину проїхало поліцейське авто.

Маскування! Різ потягнувся і зняв з кронштейна над головою перший-ліпший плащ. Накинув його на себе і лише тепер усвідомив, як він змерз.

Скрадливі кроки наближалися. Промінь кишенькового ліхтарика впав на сусідній ряд кронштейнів.

Тікати!

Намагаючись не викрити себе ані шарудінням, ані скрипом, Різ вислизнув з-за вішалок і поплазував до вітрини, в якій безглуздо посміхалися ошатно вбрані манекени. Притиснувся до скла, обмацуючи кожен дюйм поверхні. Якось же вона має відчинятися! Угорі експозицію прикрашала стрічка з написом «Мода — 1984».

Він біля мети!

Поліцейська машина поверталася, промінь прожектора знову затримався на вітрині. «Тут лишатися не можна», — вирішив Різ і почав відступати в глиб зали. Звідусіль йому вчувалися приглушені кроки, здавлений шепіт. Біля взуттєвого прилавку він змусив себе зупинитися. Де ж переслідувачі? Здається, усе вщухло. «Пощастило», — подумав Різ. Він узяв пару черевиків, приклав до своїх підошов. Замалі. Спробуємо ще одну пару. Занадто тісні. А ось ці як улиті!

Тієї хвилини, коли Різ, відірвавшись від переслідування, міряв взуття, попереду знову замигтіли вогні ліхтарів. Де сховатися? Трохи віддалік він побачив кабінку з розсунутими завісками та написом «Фото на паспорт». Різ скочив туди, щільно зашморгнув фіранки, сів на стілець та зашнурував черевики.

Споконвіку кожен піхотинець знає азбучну істину: зручне взуття для солдата так само важливе, як і гарна зброя. Різ поворушив пальцями в зашнурованих черевиках, припасовуючи обновку. Черевики легкі, підошва тонка. Для путівця або в лісі непридатні, а в місті — якнайліпші. Збоку напис «Nike». Що б то означало? Єдиним відомим йому предметом з подібною назвою була старовинна модель балістичної ракети.

Тонкий тремтливий промінчик пробився в щілину між фіранкою та підлогою. Здригнувся і зник. Різ почув слабкий шерех. Десь поруч посвітили ліхтарем. Нерозбірливе перешіптування стихло, кроки віддалялися. Різ визирнув з кабінки. Шлях вільний.

Перед ним піднімалася металева стрічка вимкненого ескалатора. Перестрибуючи східцями, Різ злетів на другий поверх. Гоподарчі товари. Жіноча білизна.

Біля південно-східної стіни він знайшов те, що шукав. Аварійний вихід! Двері зачинено, раму оперезано дротом — примітивна система сигналізації. Табличка на дверях попереджала, що скористатися виходом можна лише в надзвичайній ситуації. Може, обійдеться.

Різ відтягнув засува, і двері прочинилися без жодного звуку. Сигналізацію або відключено, або виведено з ладу перевантаженням усієї місцевої електромережі після хронопортації.

Влаштувавшись на майданчику запасного виходу, Кайл оглянув вулицю. Виявляється, він стояв просто над порожньою поліцейською машиною з вимкненим світлом.

По-котячому нечутно Різ зіскочив на асфальт і зігнувся, ховаючись за авто. Звичка до самодисципліни змусила його ще раз здійснити розвідку на місцевості.

Вулиця порожня. Але за рогом хтось є. Про всяк випадок він смикнув на себе дверцята машини. Неймовірно, але було відчинено. «Роззяви! Геть про все забули — так поспішали мене вхопити за хвіст!»

Кайл сів за кермо. Ключів у замку запалювання не було. А машина йому зараз ой як потрібна!

Подивимося, на що тут можна розжитися. Головне, це, звичайно, «ремінгтон-850». Очі Різа гарячковито заблищали. У них тут увесь антикваріат, як новісінький! Він зняв зброю з підставки та сховав під плащем. Збоку непомітно й завжди напохваті. Різ поквапливо відійшов від машини й повернув