Генрі Лайон Олді - Обитель героїв

із застосуванням магії, що збільшує провину. Чи не проведете ви мене безпосередньо на місце події, колего? Після чого…

— Із задоволенням, колего. Щоб ви могли переконатися: крім викиду мани, тут розігралася ціла баталія із застосуванням стрілецької та холодної зброї. Я, до речі, припускаю, що магію застосували не зловмисники, а потерпілі, в рамках самооборони. Що знімає питання про «обставини, які збільшують провину». І виходить, справа належить до компетенції Всевидющого Приказу, який я маю честь представляти.

Якби Конрад не був абсолютно впевнений, що дуель призначено на вечір, він міг би подумати, що двобій уже почався. Зазвичай маги Тихого Трибуналу — тихі, сірі хлопи, слова кліщами не витягнеш. А тут просто світська левиця! Ні, нам левиці ні до чого, у нас дізнання, а не полювання…

— Ваша версія, колего, доволі цікава, — вігіла іронічно примружилася, поправляючи попелястий локон, що вибився з-під капелюшка. — Шкода лише…

Заливчаста трель співочого дрозда завадила їй закінчити фразу.

— Перепрошую, мене викликають.

Генрієтта Кукіль витягла із сумочки витончену пудреницю, прикрашену емаллю, різьбленням і насічками. У покришку пудрениці зсередини було вбудоване люстерко, куди вігіла й спрямувала погляд. Барон тактовно відійшов, скоса спостерігаючи за «колегою». Якусь хвилину Генрієтта мовчки слухала те, що було чутно їй одній, потім беззвучно заворушила губами. Пудра відразу легким струмком здійнялася в повітря, вигинаючись змією. Вігіла цокнула язиком, немов дівчисько, і пудра вляглася на місце.

Тихо клацнула покришка.

— Здається, наші відомства знайшли спільну мову, — Генрієтта обернулася до барона. — Нам з вами пропонується вести цю справу разом. Можете перевірити: прокуратор Цимбал видав письмове розпорядження.

— Ніколи не сумнівався в мудрості начальства. Дозвольте глянути на вашу пудреницю? Дякую… О, старовинна робота! Чудова річ! Де такі роблять?

— Службовий артефакт. На щастя, його можна застосовувати не лише для рапід-конексусу.

— А я, — не втримався барон, — придбав сьогодні дивовижний манікюрний набір.

Вперше дама глянула на співрозмовника з щирим інтересом.

— Він у вас із собою? Дозвольте, у свою чергу… Яка краса! Де ви його купили, якщо не секрет?

— Ну які тепер між нами секрети? В «Іридхар Чиллал».

— Але ж у них все таке дороге! — мимоволі вихопилося у вігіли.

— Краса вимагає жертв! — в голосі барона проскочили нотки самовдоволення, і Конрад подумки вилаяв себе за нестриманість. — То що ви казали про Орден Зорі? Це має відношення до справи?

— Найбезпосередніше.

SPATIUM І

ОРДЕН ЛИЦАРІВ ЗОРІ

або

СИНОПСИС АРХІВІВ ТИХОГО ТРИБУНАЛУ

Хендрик Землич, пізніше відомий як Хендрик Високосний, сказав ще замолоду: «Веселка — всього лише кривий шлях від чорного до білого!» Заяву було піддано різкій критиці живописцями, філософами й віщунами погоди, але мова не про це.

З хибного афоризму, в якому виразно звучав юнацький максималізм, помножений на фанатизм і самовідданість Хендрика, як дуб із дрібного жолудя, згодом виріс унікальний Орден Зорі.

Ще за часів служби помічником університетського архіваріуса, розкопавши в анналах звід записів Еразма Чарівника, що дивом потрапив у вільний доступ — зокрема, «Давнє добре зло», «Пуп Землі, як він є», а також «Основи Універсуму» з купюрами цензорів, — наш герой зробив ряд висновків, що мали за наслідок речі дивовижні й непередбачені. Згідно з його майбутніми «Максимами», боротьба чистих, без домішок Добра і Зла, інакше кажучи, Світла й Темряви, у нашому матеріальному світі виведена за дужки й неможлива в принципі через недосконалість людської природи. Проте вона продовжує впливати на існування цивілізації. Рафіноване Добро й концентроване Зло легко виділити в кожній точці будь-якого окремо взятого конфлікту, якщо не вдаватися в загальну суть самого конфлікту й не персоніфікувати ці сили в конкретних особистостях — знову ж таки тому, що світ і люди втратили досконалість.

Але досконалість, на щастя, не втратила світу і людей.

«Кривими шляхами йдете ви до істини, — сказав аскет-маньєрист Деніел Олів’є, ознайомившись із „Максимами“. — Манівцями тягнетеся ви до неї. А я лежу під вишнею, обтяженою плодами, і кісточками плююся вам услід, коли ви проходите повз мене».

Заява Олів’є породила силу тлумачень, але річ не в них.

Як із подібними поглядами на життя та кепським характером, обтяженим хронічною меланхолією, Хендрику Земличу вдалося ввійти в довіру до Губерта Раптового, п’ятого герцога д’Естрем’єр, історія замовчує. Можливо, це пов'язано зі зрадою дружини Губерта й полюванням на відьом, що почалося після цього мезальянсу; можливо, приводом послужила трагічна загибель сокола Чаплеїда й оголошена жалоба за птахом. Так чи інакше, в Естрем’єрі, на кордоні з Реттією, Малабрією та Південним Анхуесом, було виокремлено чималий шмат території, названий Чорно-Білим Майоратом, і передано у володіння заснованому буквально за кілька днів перед тим Ордену Зорі.

Покровителем Ордену, спершу — земним, а через двадцять один рік — і небесним, став Губерт Раптовий.

Першим великим магістром Ордену, двоєдиним втіленням Чорного Аспіда й Білого Голуба, став Хендрик Високосний.

Догматом Ордену й керівництвом до дії стала боротьба двох начал у чистому вигляді.

Зараз важко з’ясувати, як чиста боротьба начал відбувалася на початку існування Ордену — за крайньої нечисленності лицарства та двоєдиності великого магістра, що виключала саме поняття конфлікту. Літописець Фома Вебеллін стверджує, буцімто це і стало причиною роздвоєння особистості Хендрика, що спричинилося до фатального кроку з балкона. Історики університету в Браваллі спростовують версію Фоми. Так чи інакше, перші походи сторін навперейми, як у породіллі перші перейми, стали на відведених герцогом землях поживою для чуток. А незабаром приватна контора переписувачів у Гаальдріху опублікувала «Максими» та «Стислий Заповіт», вгамувавши вирування пристрастей.

«Найчастіше перемагає той, кого не сприймали всерйоз», — писав тим часом мудрець-стовпник Хірам Роверґлас, автор маловідомого трактату «Критика Максим або Верцадло зловорожості». Але думку Хірама, загублену в купі пліток, не сприйняли, отже, мудрець переміг.

Отож, лицарі Ордену, набрані виключно з добровольців, людей молодих і піднесених духом, ділилися на два табори: Зорі Вечірньої, провісниці ночі, й Зорі Ранкової, глашатая дня. Відповідно, в Майораті було зведено два профільні храми, Голубиний і Аспідний, і одну-єдину Цитадель, що переходить із рук у руки разом з ленним правом на Майорат. Тимчасові хазяї Цитаделі бралися облаштовувати фортецю, перекроювати зовнішній вигляд території та перевиховувати населення, що також формувалося на ідейно-добровільній основі — в дусі чистоти переможного начала.

Начало ж переможене на чотири роки покидало зі стогонами і плачем землі Ордену, аби готувати за його межами наступний квест — іншими словами «запит» — і сподіватися на переосмислення сутності Майорату.

Метою високосного конфлікту між квесторами, до якої б сторони вони не належали, і тимчасовим правителями із Цитаделі, був Пуп Землі, — артефакт, заволодіння яким вирішувало результат боротьби. Походження