Тетяна Гуркало - Ліїн із роду со-Ялата. Інтригани, Тетяна Гуркало

Ромул навіть був не проти, хоч на словах заперечував.

Загалом, із Ларамою все було просто. Вона захищала навіть від дівчат. І її неможливо було ні перекупити, ні переконати.

А ось із Тівашем було складно. Він був надто хорошим професіоналом. Але служив, на жаль, Ромулу зовсім не насамперед. А нікого краще не було і не передбачалося. І бідний імператор якось прийшов до висновку, що це не так і погано. Хоча б була впевненість, що його не перекуплять «чесні і шляхетні» радники, що він не піддасться чарівності со-Яруна і точно не служитиме Золотим Туманам. А це вже не мало. Та й із вовками, що засіли на Хребті Дракона, можна домовитися. Начебто. Ларама обману там не відчувала.

З іншого боку, а навіщо їм дурити? Їхні бажання та бажання Ромула зараз збігаються.

Чергова дебютантка витримала паузу, кланяючись, якимось дивом не вивалила груди з-за корсажу і гордо пішла.

— І за кого вони приймають мене? — спитав сам себе Ромул і ледве стримав зловтішну усмішку.

Танцювати з цими дівчатами він не збирався.

На перший танець були заздалегідь складені пари, щоб якась особливо невдачлива дебютантка не залишилася без партнера і не змушена була з ганьбою підпирати стіну. А на всі інші у Ромула була відмовка — у нього боліла нога, нібито поранена черговим бажаючим імператорської смерті. Головне, не забувати весь час кульгати на ту саму, а чутки швидко рознесуться і обростуть подробицями.

Так що поранений імператор трохи посидить, помилується першим танцем. У сусідній зал до столів із розбавленим «жіночим» вином і дрібно нарізаним сиром він тим більше не піде, демонстративно кульгаючи, сховається в кімнатці за троном. А один із стражників із задоволенням проговориться, що він туди пішов накладати плетіння, що зменшує біль. І якщо після цього якась дурепа все-таки набереться нахабства і спробує запросити пораненого імператора на дівочий танець, її із задоволенням заклюють решта курчат, разом із іншими «співчуваючими».

Давати будь-кому привід уявити, що сподобалася самому імператору Ромул не збирався. Якщо їхні батьки хочуть видати доньок за нього заміж, нехай грають чесно — приходять і намагаються укласти якийсь договір, а не підсовують декольтованих дуреп, які вірять у казку про чайку-діву, в яку шалено закохався імператор, ледь побачивши її оголеною.

— Аби не почали голяка по палацу блукати, — пробурмотів Ромул, коли остання дебютантка нарешті дійшла до стіни, чекати кавалера і початку танців. — Досить з мене цих шалених наречених.

Святкові нареченої з палацу все ще нікуди не поділися. Кількох вдалося видати заміж, інші причаїлися і тепер намагаються рідше траплятися імператору на очі. Чи так сподобалося жити в палаці. Чи сподівалися приспати пильність Ромула, а потім зробити якусь дурну атаку. Та хоча б з тими ж парфумами з приворотом. А єдина дівчина, якої не хотілося позбутися, ввічливо посміхалася і вдавала, що не зрозуміла натяків, які Ромул на неї вивалив, підігрівши власну хоробрість якимось особливим пивом, принесеним Меженом.

Можливо, і добре, що вдає, ніби не розуміє. Якщо чесно, Ромул слабо уявляв, що робитиме, якщо вона якось раптово візьме і зрозуміє.

Спостерігати з піднесення за парами, що танцювали, виявилося нудним заняттям. Та й трон виявився річчю дуже незручною, навіть підкладена подушечка не рятувала від бажання якнайшвидше з нього встати. А коли така можливість з'явилася, кульгав імператор дуже натурально, примудрившись відсидіти праву ногу.

У кімнатці за троном окрім глечика з водою, іншого з вином та м'ясної нарізки виявились Межен, Тіваш та со-Яруна. Останній нібито вже три дні смертельно хворів і навіть по черзі викликав до себе родичів. Виглядав він при цьому здоровіше нікуди і із задоволенням пив вино.

— Хм, — оцінив побачене Ромул.

— Ми просто не хотіли відволікати вас від балу і цих шалених жінок, які його організовували та запрошували дебютанток, — сказав Тіваш. — Та й нічого нового не сталося.

— Вас просто вкотре хочуть убити, — глибокодумно сказав Межен, помахавши шматком м'яса.

— Мені зробили дуже привабливу пропозицію, — додав со-Яруна.

— Три дні тому, — здогадався Ромул.

Адже справді, нічого особливого. Незважаючи на те, що всі чудово знали, що щити від демонів над містом тримаються практично на плечах імператора, все одно досить часто знаходилися недовірливі «розумники», які бажали перевірити, що буде, якщо ці плечі прибрати. Чомусь безліч людей вважали, що такі смутні часи призначені для того, щоб узяти і піднятись, причому, піднятися не кудись, а відразу на трон імперії. І добре б у них була реальна сила, щоб цей трон утримати. Змови влаштовували суцільно якісь наївні придурки, впевнені, що варто тільки отримати цей трон, як відразу ж чарівним чином з'являться готові служити люди, адмірали підкоряться, пророки проголосять щастя і порятунок, а демони заберуться у свій світ, підібгавши хвости.

На щастя, ті, у кого була хоч якась сила, вважали за краще затаїтися і чекати подальших подій. Ось вони, мабуть, добре розуміли, що їх сили недостатньо. І те, що хтось когось оголосить нащадком імператорського бастарда, зовсім не гарантує, що слідом за ним піде народ, про добро якого всі ці рятувальники нібито дбають.

— І хто цього разу? — спитав Ромул.

— Та якийсь ідіот, впевнений, що він справжній син Малена і що його з вами просто в дитинстві поміняли місцями, — відповів Тіваш. — Ми його поки що не чіпаємо, бажаючих повірити в подібну казочку небагато. Набагато цікавіше, хто йому цю казочку розповів і як переконав у правдивості. Ну, не здатний він сам до такої дурниці додуматися, та ще й повірити в неї на порожньому місці. Так що нам дуже потрібно, щоб ви під час дівочого танцю вийшли на балкон і вдали, що розмовляєте з кимось, хто стоїть у тіні. Шановний прим со-Яруна якраз розповів кільком цікавим людям, що ви найняли вмілого мага-пошуковика. І що він шукає ваших родичів. Причому як справжніх, так і фальшивих. Навіщо шукає, незрозуміло, але фальшивих точно не для того, щоби прийняти в сім'ю і оголосити спадкоємцями. Так що…