Катріна Страж - Потраплянка № 13 або 12 наречених для принца Ендрю, Катріна Страж

- Ти це, Марго, тримайся від захворівших подалі, - порадила я, - Нам же невідомо, які тут хвороби, і як вони можуть позначитись на твоєму організмі. Раптом, чхнеш і перетворишся на Халка? Навряд Ендрю захоче цілувати таку Фіону, він же не Шрек.

- Та ну тебе з твоїми жартами, - відмахнулась Марго, - давай прискоримся, я не хочу пропустити другий етап.

*****

- Чим далі в ліс, тим цікавіше, - присвиснула я, роздивляючись лісову галявину.

Я навіть уявити не могла, що другим етапом випробування стане десантування у місцеві нетрі! Марго, до речі, також. В жодній із прочитаних нею книг не згадувалось спортивне орієнтування на місцевості як етап відбору. Ну, хоч не Голодні ігри, і то добре. І драконів з ельфами немає, хоча стосовно останнього навіть якось шкода.

На цій стадії «товариських змагань» претендентки разом зі своїми компаньйонками повинні використати магію для того, щоб знайти чотири речі, котрі, на думку принца Ендрю, якось характеризують кожну з потенційних наречених. Знаходячи одну з речей, команда отримує підказку щодо місцезнаходження наступної. Розшук триває, поки не буде зібраний увесь ребус. Мені це нагадало ігри про пошук речей у кімнаті, хоча, віддаю належне, тут зроблено з розмахом.

Я подивилась на наших суперниць – усі такі зібрані, серйозні, виглядають, наче відчайдушні командос, такий собі ГУР на мінімалках. Скосила погляд на Ритку – вона теж хвилюється, потрібно якось її підбадьорити.

- Не хвилюйся, Катніс Евердін, ми впораємось, - спробувала я підняти подрузі настрій, - у тебе є магія, а я – майже поліцейська, і тричі проходила Відьмака. Ми все зробимо. Головне – знайти частинки ребусу і не напоротись на потопців або гулей чи накерів, а може п’явок. Геральт ще з кикиморами бився, хоча це було не в лісі, в лісі були андріаги.

- Дякую за підтримку, Тріс Мерігольд, але зараз другий Сталкер рулить, - гмикнула подруга, проте на її обличчі розквітла посмішка, то ж своєї мети я досягла.

- Ну так і ми не в Чорнобилі, - я посміхнулась у відповідь. – І дуже добре, що не в Рудому лісі. Хоча, за картами другої світової, радіації там немає.

Другий етап розпочався, і ми занурились у лісову гущавину. Я подивилась на подругу – давай, Марго, включай свій магічний локатор. Ритка довго крутилась на місці, явно не знаючи, з чого почати.

- Звільни свій розум, Люк, відчуй як крізь тебе тече Сила, - промовила я, наслідуючи голос Обі-Вана.

- Ти б ще про Йоду згадала, - фиркнула Марго, але до поради дослухалась.

- Ти ж знаєш, мій кумир – Енакін Скайвокер, - зауважила я, - проте згадка щодо батьківства була б зараз недоречною.

Хотіла сказати щось ще, але подруга закрила очі і зосередилась. Я теж замовкла. Не буду їй заважати. Напевно, пригадує, як книжні потраплянки пробуджували в собі магію. Раптом подіє?

- Ніко, я бачу першу підказку, - прошепотіла Марго і рушила далі в лісові нетрі.

Першою знайденою річчю виявилась якась дивна залізяка, що нагадувала частину ресори.

- Ну ти ж не Термінатор, - я чесно сумнівалась в нашій знахідці.

- Пригадай наше знайомство з Ендрю, - Марго явно натякала на перевернуту карету.

- А, ну якщо з цього боку подивитись, тоді все вірно, - не буду спорити, подрузі видніше. – Що далі шукаємо?

Марго знов занурилась у свою дивну медитацію, а потім вказала напрямок – нам праворуч. Другу частину ребуса ми знайшли всередині поваленого дерева. Нею виявилась мушля з темно-синьою перлиною. Такого ж кольору була Ритина сукня на першому етапі.

- Ну цей натяк навіть мені зрозумілий, - я відверто раділа, що наша справа просувається уперед, - шамань далі, о велика чародійка Марго!

Магія заструменіла на пальцях Ритиної правиці та вказала нам шлях до низу, туди, де з гуркотом протікала ріка. Третю частку загадки, кристал кольору шоколаду у формі серця, ми знайшли серед річкового каміння. Натяк надто прозорий – темно-карі очі подруги полонили серце принца.

За останньою, четвертою частиною ребусу, ми протопали значну відстань – піднялись по схилу, потім довго плутали якоюсь тропкою, та я зрозуміла, що дорога повертає нас до початкової точки нашої вилазки. Знайти розшукувану річ було не важко. На одному з дерев, доволі височенько, якщо чесно, виблискувала блакитна троянда.

- Ну це вже моя справа, - посміхнулась я. Марго в житті туди не залізе, вона боїться висоти. Перехопивши квітку зубами, наче якийсь танцівник танго, я швидко спустилась.

- Справу зроблено, - промовила я. - Поки сиділа на дереві, роздивилась місцевість, наш табір близько. Хвилин через п’ятнадцять будемо на місці.

*****

Трохи шкода, та наш відчайдушний загін прийшов не першим, хоча й не останнім, що також непогано. Окрім нас з Ритою вже повернулось вісім команд, залишилось зачекати лише на двох претенденток. Марго, яка увесь цей час розмовляла з Ендрю, зараз підійшла до мене, і повідомила, що принцеса Берта вибула з другого етапу, вона підвернула ногу на початку змагання і вже знаходиться в палаці. То ж, ми чекаємо на останню пару.

- Якісь десять негренят, чесне слово, - пробурмотіла я.