Ляна Аракелян - У пошуках проклятої королеви, Ляна Аракелян

– Ви всі їсти будете?

– Авжеж.

– Тоді літри на три. Юшка буде густою і ситною.

Темні принесли воду.

– Сподіваюся не та, в якій мене купали? – сардонічно посміхнулася я.

– А ти ще й із почуттям гумору, – одноокий задумливо почухав підборіддя і обвів мене очима.

Так, що тут у нас із грибочками? Начебто все чудово.

– Промийте гриби, – вручила я Джеелду та Ійянзі відро з грибами. – Ви ж не хочете їсти пересолену юшку?

Ті слухняно пішли мити гриби. Почувся плескіт води. Швидше за все, тут є ще одна бочка.

– Розведіть багаття, – почала командувати я і глянула на Кхибру. Подруга позіхнула, зображуючи нудьгу.

Коли прогоріли дрова і вода весело забулькотіла, я кинула в казан порізані гриби й один корінець диво-моху. Над галявиною поплив насичений аромат. Цими корінцями користувалися в деяких тавернах: він посилював запах продуктів. Якщо потрібно було приготувати м’ясний бульйон, то частина корінця посилювала запах настільки, що навіть ситі замовляли м’ясну юшку. А якщо потрібно було продати вчорашню кашу, то варто було кинути дрібку сухого кореня диво-моху у шкварки, і каша за лічені хвилини просто зникала. Але про це знали небагато кухарів. А ми сімейних секретів аби-кому не розкриваємо!

Коли гриби почали зменшуватися, я кинула решту трав і коріння. Не забувши дрібно порізати і той самий корінець, який мені підсунув пан Хурлапий. Мій порожній шлунок давно нагадував про себе бурчанням. Але я сьорбнула води, даючи слово, що щойно ми дістанемося грального будинку, я одразу ж попрошу Кхибру купити щось попоїсти.

Темні приперли миски. Я розлила густу юшку й із задоволенням спостерігала, як Діти Сутінок наминали за обидві щоки.

– Добавки, – облизав ложку Джеелд і простягнув мені порожню миску.

Я щедро насипала добавки.

– Кому ще? – я грайливо заломила брову.

Яарн відклав порожній посуд, встав і пригорнув мене до себе.

– А ти не обдурила, мідноволоса, бажання прокидається.

Я сторопіла. Невже пан Флюн із ними в одну дудку грає і підсунув мені якийсь збудливий корінець?

– Що ти знітилася?

– Н-ні-нічого, – заїкаючись позадкувала я. – Ти... я... ми ж не будемо при всіх...

– А-а-а, ти про це! – одноокий підхопив мене на руки та поніс до намету, кидаючи побратимам: – Нас не турбувати. Хто зайде – приріжу!

Він кинув мене на шкури, сам сів поруч, стягнув із себе одяг і миттєво навис наді мною:

– Нумо, роздягайся і покажи, на що ти здатна...

Я не встигла й пискнути, як одноокий усією вагою впав на мене. Кажете, що темні ніколи не сплять? Ах, пане Флюне, вибачте, що в голову закралися крамольні думки. Дякую вам! Ви нам життя врятували!

Я відштовхнула найманця, що дав такого хропака, що гноми позаздрять! У намет зазирнула Кхибра, яку трусило від почуттів та напруги.

– Ти що їх усіх отруїла?

– Хрррр!..

Замість мене відповів Яарн.

– Але вони ж ніколи не сплять!.. – жахнулася тролиця.

– Біжимо, Кхибра! Хапаємо єдинорога і тікаємо звідси! Я не знаю, як довго вони спатимуть. Але коли прокинуться, нам буде на переливки!

І ми вибігли геть із намету. Але ж… Стоп! Шафран!..

Бервезник – трава з потужним корінням, з якої роблять гостру приправу до м’ясних страв. На смак корінь бервезника нагадує імбир із перцем чилі.

Хресп – бог шахрайства та хитрості.

Диво-мох – мох, що росте в горах. Потужні стебла та коріння. Корінці посилюють смак і аромат їжі в десятки разів.

Кромц, що плаче – чахла травичка з довгим корінням. Використовують для перших страв і м’яса.

Пухирчаста верба – невисоке, не більше метра заввишки, деревце. Кора в неї схожа на рясну мильну піну. Використовують бруньки та листя рослини. Надає пікантного смаку стравам.